Копальні царя Соломона. Прекрасна Маргарет
- Автор: Хаггард Генри Райдер
- Год: 1992
- Язык: украинский
- Год: “Мистецтво”
- ISBN: 5-7715-0434-3
- Переводчик: Тарас Олександренко
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Копальні царя Соломона. Прекрасна Маргарет». Краткое содержание книги:
Напружений гостросюжетний пригодницький роман “Копальні царя Соломона” оповідає про мандри трьох англійських джентльменів у пошуках алмазних копалень на півдні африканського материка. Відважні, щирі герої попадають у Країну Зулусів та інших негритянських племен, де стають свідками місцевих обрядів та звичаїв і здійснюють благородні вчинки.
У романі “Прекрасна Маргарет” дія відбувається в Англії та Іспанії. Захоплюючі пригоди закоханої пари відбуваються на фоні тодішньої епохи, коли велику роль у політичному житті Іспанії відігравала жорстока інквізиція.
Ці романи мають незаперечний успіх у читачів багатьох країн.
Сонце сідало багряно розкішне, і ми з сером Генрі милувалися красивою картиною, як раптом почувся рев слона, і ми побачили його величезний силует. Він мчав в атаку з піднятим хоботом і хвостом, чітко вимальовуючись на фоні червоного сонячного диска. Наступної миті ми побачили, що Гуд і Хіва втікають щосили назад до нас, а поранений слон (це був він) мчить за ними. Хвильку ми не наважувалися вистрілити, щоб не влучити в одного з утікачів, хоча, взагалі кажучи, від стрільби з такої дистанції було б мало пуття.
Наступної миті сталося щось жахливе. Гуд став жертвою своєї пристрасті до європейського одягу. Якби він, як ми, погодився розлучитися зі своїми штанами й гетрами і полював у фланелевій сорочці й вельдскунах, усе б обійшлося. Але тепер штани заважали йому в цій відчайдушній гонці, і раптом, коли він був ярдів за шістдесят од нас, підошви його європейських черевиків, одполіровані бігом по траві, ковзнулися, і він упав ниць просто під ноги слону.
Ми здригнулися від жаху, бо знали, що його загибель неминуча, і всі кинулися до нього.
Через три секунди все було скінчено, але не так, як ми припускали. Хіва побачив, що його пан упав. Хоробрий юнак обернувся і кинув просто в морду слону свій асегай, який застряв у того в хоботі.
З лементом од болю розлючений слон схопив бідолашного зулуса, жбурнув його на землю і, наступивши на тіло Хіви своєю великою ногою, обплів хоботом верхню його половину і розірвав його надвоє.
Ошалівши від жаху, ми кинулися вперед, стріляючи навмання без перерви, і нарешті слон упав на рештки зулуса.
Гуд підвівся, заламуючи у відчаї руки над рештками сміливця, який пожертвував своїм життям, аби його врятувати. Хоч я і багато натерпівся в своєму житті, але теж відчув клубок, що підступав до горла. Амбопа стояв, споглядаючи великого мертвого слона й спотворені рештки бідолашного зулуса.
— Що ж, — раптом сказав він, — Хіва, щоправда, помер, але помер як мужчина.
Розділ V
МИ ЙДЕМО ПУСТЕЛЕЮ
Ми забили дев’ять слонів, і в нас пішло два дні на те, щоб одрізати бивні, перетягти їх до себе і ретельно закопати в пісок під величезним деревом, яке виднілося на відстані кількох миль навкруг. Нам вдалося здобути велику кількість чудової слонової кістки — ліпшої мені не доводилося бачити: кожне ікло важило в середньому від сорока до п’ятдесяти фунтів. Бивні величезного слона, що розірвав бідолашного Хіву, важили, за нашим приблизним підрахунком, сто сімдесят фунтів.
Самого ж Хіву, точніше те, що лишилося від нього, ми закопали в норі мурашкоїда і, за зулуським звичаєм, поклали в могилу його асегай на випадок, якби йому довелося б захищатися на шляху в ліпший світ.
На третій день ми знову рушили в дорогу, сподіваючись, що якщо лишимося живі, то на зворотному шляху відкопаємо нашу здобич. Після довгої і втомливої дороги і цілого ряду пригод, про які в мене немає часу детально розповідати, ми досягли крааля Сітанді, розташованого біля річки Луканги. Власне кажучи, тільки звідси повинна була по-справжньому розпочатися наші мандрівка.
Я дуже добре пам’ятаю, як ми туди прийшли. Праворуч було маленьке тубільне селище, що складалося з кількох жалюгідних хатин і кам’яних прибудов для худоби. Трішки нижче, біля самої ріки, виднілися клаптики обробленої землі, де тубільці вирощували свій мізерний запас зерна. За ними простягнулися вдалину неозорі простори вельдів — лугів, що хвилюються високою густою травою, в якій блукають стада дрібних тварин.
Крааль Сітанді знаходиться на самій межі цієї родючої місцевості. Ліворуч од нього починається велика пустеля. Важко сказати, через що така несподівано різка зміна характеру ґрунту, але цей контраст був такий разючий, що мимоволі впадав у вічі.
Ми розбили наш табір трішки вище маленької річки. На її протилежному березі був кам’яний укіс, по якому двадцять років тому бідолашний Сильвестр вертався поповзом після божевільної спроби дістатися до копалень Соломона. Якраз за цим укосом починається безводна пустеля, поросла низьким колючим чагарником.
Наставав вечір, і велика сонячна куля повільно опускалася в пустелю, освітлюючи весь її неозорий простір своїм останнім сяючим, різнобарвним промінням.