Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи
- Автор: Седлачек Томаш
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-244-4
- Переводчик: Тетяна Окопна
- Жанр: Экономика
Электронная книга - «Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи». Краткое содержание книги:
Автор — чеський економіст, радник президента Вацлава Гавела у 2001-2003 роках — у своєму дослідженні сміливо виходить за межі економіки та поєднує її з історією, філософією, психологією та давніми міфами.
ISBN 978-617-679-244-4
Томаш Седлачек © текст, 2012
Тетяна Окопна © переклад, 2017
Іван Міклош © передмова, 2017
Дмитро Подолянчук © дизайн обкладинки, 2017
Видавництво Старого Лева © українське видання, 2017
Майкл Новак аналізує проблему перетворення зла в продуктивну силу в своїй книзі «Дух демократичного капіталізму»[88]. За його словами, лише демократичний капіталізм, на відміну від усіх інших альтернативних систем — часто утопічних — зрозумів, наскільки глибоко в душі людини прижилася природа зла, й усвідомив, що викорінити цей «гріх» не під силу жодній із наявних систем. Система демократичного капіталізму може «цей гріх підкорити — тобто перенаправите його енергію в продуктивну силу (і так найкраще помститися Сатані)[89].
Схожий приклад (перетворення чогось тваринно-дикого та не-культивованого в здобуток цивілізації) використовує в своєму вченні й Фома Аквінський. Кількома століттями пізніше ця думка вже повністю емансипується в Мандевіля та його «Байці про бджіл, або приватні вади — суспільні вигоди». Економічні й політичні аспекти цієї думки — часто незаслужено — приписують Адамові Сміту. Ідея, завдяки якій він став відомим у всьому світі, говорить про суспільне добро, яке проростає на благо всіх з егоїзму м’ясника, який прагне заробити та отримати прибуток[90]. Однак Сміт стоїть на позиції набагато прогресивнішій та критичнішій, аніж сьогодні зазвичай вчать і вірять. І до цього ми перейдемо трохи згодом.
Тут не можна опустити одне незначне спостереження. У легенді про святого Прокопа лише святий володів достатньою трансформаційною силою, щоб запрягти зло й переламати його, змусити служити на користь загального блага[91]. У наш час цю здатність присуджують невидимій руці ринку. У сюжеті про Гільгамеша дике зло змогла перенаправити в продуктивне русло повія[92]. Тож, здається, невидима рука ринку отримала собі в придане й цю історичну спадщину — жити між двох крайнощів: святого й проститутки.
Пошуки BLISS POINT[93]
У Гільгамеша, зважаючи на його божественне походження, було покликання — вершити великі справи. Крізь увесь епос червоною ниткою проходить його бажання здобути безсмертність[94]. Давня ціль par excellence, досягти якої раніше наважувалися лише герої[95], набуває в епосі відразу кількох форм. Спершу Гільгамеш намагається забезпечити собі вічну славу у досить простий спосіб — побудувавши стіну навколо свого міста Урук. У другій стадії, коли він вже знайшов собі побратима Енкіду, Гільгамеш лишає стіну стіною й вирушає за межі міста, щоб максимізувати геройство й героїзм. «Під час своєї... дороги за безсмертям Гільгамешові доведеться пройти через низку найдивніших страждань та виконати надлюдські подвиги»[96].
Індивід більше не намагається максимізувати свої статки чи зиск, оскільки йому йдеться лише про увічнення свого імені в пам’яті людства формою героїчного вчинку чи вчинків: пригодами. Функцію споживчої корисності витісняє міра максимізації пригод та слави. Таке трактування безсмертності дуже тісно пов’язане з виникненням писемності (історію необхідно зафіксувати для наступних поколінь, тоді ж як стіна залишиться для нащадків стіною і без писемних записів), а Гільгамеш таким чином був взагалі першою людиною, яка спробувала здобути безсмертя (тобто «вічну славу») у формі писемного запису — хай там як, йому першому це вдалося. «Славне ім’я репрезентує нове розуміння безсмертя, яке пов’язане з писемністю та культом слова: ім’я й зокрема записане ім’я проживе довше за тіло»[97].
Однак до класичної максимізації прибутку в епосі ще теж дійде черга. У результаті подорож Гільгамеша не така успішна, як її собі герой уявляв. Помирає його побратим Енкіду, і він уперше чує фразу, яка згодом тягнутиметься за ним упродовж решти епосу як відлуння марності його починань: «Гільгамешу, куди ти рвешся? Життя, яке шукаєш, — не знайдеш ти!»[98]. Після стількох розчарувань герой приходить до урвища над морем, де живе чашниця Сідурі. Як ліки від його смутку й туги вона пропонує сад блаженності, щось на кшталт гедоністичної фортеці carpe diem, де людина може змиритися зі своєю смертністю та принаймні протягом решти свого життя максималізувати земні втіхи та радощі.
87
Ґете. Фауст, частина перша, сцена 3. (пер. з нім. Миколи Лукаша).
88
До речі, досить подібні аргументи на захист капіталізму наводить і Дейдра Макклоскі у книзі The Bourgeois Virtues.
89
З кн.: Novak. The Spirit of Democratic Capitalism.
90
Smith, Adam. The Wealth of Nations.
91
Цим спостереженням я завдячую чеському економісту Любомиру Млчохові, який на цю тему часто говорить, що для того, аби людина змогла запрягти в плуг зло, їй щонайменше треба бути святим.
92
У вавилонській культурі жриці водночас були й храмовими «проститутками» як частина культу плодючості. «В епосі не зазначається статус Шамхати в Уруку, тому що це прямо не стосується історії, але варто розуміти, що Урук, священне місто Іштар, богині фізичної любові, славилося кількістю та красою місцевих проституток. Багато з них були при цьому жрицями в храмі, побудованому на честь богинь Ніссун та Іштар. George, The Babylonian Gilgamesh Epic, 148. «Проститутка, яку Гільгамеш відправив на завдання, швидше за все була жрицею чи куртизанкою, а не звичайною проституткою... Окрім блаженства кохання, вона мала вміти запропонувати дикуну й людську мудрість та переконати його в перевагах цивілізованого життя». З кн.: Balaban, Tydlitatova. Gilgames: Myticke drama o hledani vecneho zivota, 139.
93
Термін Bliss point можна перекласти як «точка блаженства». Ідеться про щось на кшталт споживацької нірвани чи точки, у якій вдалося досягти максимально можливого в даній ситуації рівня корисності (задоволення від споживання), досягти ідеального обсягу споживання. В економіці термін bliss point (чи також saturation point) використовується на позначення ідеальної, бажаної величини споживання, за якої конкретний індивід почуватиметься абсолютно задоволеним, а його благополуччя більше не можна покращити будь-яким збільшенням його споживання. В економіці функція користі часто зображується у вигляді тривимірної гори, де bliss point — це її вершина.
94
Безсмертність, у будь-якому її вигляді, мала для вавилонян засадниче значення — оскільки після смерті їх не чекав Рай, смерть вони сприймали як перехід у щось неприємне й відлякуюче.
95
Бажання отримати безсмертя, як і багато інших стародавніх бажань, збереглося аж до наших днів, хоча тепер воно набуло набагато людянішої форми: культ вічно красивого й молодого тіла сформував імперативне бажання прожити здорове й якомога довше життя, без огляду на його якість. Проте зараз багатоліття здобувається не героїчними подвигами, багатим чи моральним життям, а, наприклад, вживанням у їжу певного набору страв, що відповідають визначеним критеріям (які постійно змінюються), та нехтуванням інших споживацьких звичок. І цей сучасний рух також набув форми «повернення до природи», принаймні що стосується денного раціону. Однак бажання роздобути трави та суміші якомога екзотичнішого походження, які начебто містять у собі чудодійні еліксири молодості, зараз виглядають так само смішно, як і у всі стародавні часи.
96
З кн.: Heidel. The Gilgamesh Epic and Old Testament Parallels, 11.
97
З кн.: Heffernanova. Gilgames, 8.
98
Епос про Гільгамеша, таблиця восьма, 260, 131.
99
Епос про Гільгамеша, таблиця десята, 80-90, 137.