Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи

У результаті окультурення, «доместикації» Енкіду людство приборкало неконтрольоване дике й хаотичне зло, яке раніше принципово лише шкодило й працювало проти добробуту міста. Енкіду нищив (зовнішню, за мурами) діяльність міста. А згодом його загнуздали, відтоді він воює на боці цивілізації проти природи, природності, природного стану речей. Цей момент має дуже важливу для економістів інтерпретацію. Енкіду робив шкоду й ніхто не міг його перемогти. Проте з допомогою пастки це зло вдалося перенаправити в інше русло, і тепер воно активно допомагає цивілізації.

Ідеться, звісно ж, про образ поганої «в-родженої» природи людини (наприклад, егоїзм, піднесення власних інтересів над інтересами ближнього). Енкіду не можна перемогти, проте його можна використати для служіння добру. Схожий мотив прочитується і в словосполученні, яке виникне тисячоліттями пізніше, і його навіть неекономісти вважатимуть основоположною ідеєю економіки: невидима рука ринку. Інколи простіше чорта — тобто зло — запрягти в плуг, аніж з ним боротися. Замість того, щоб генерувати величезну енергію для боротьби зі злом, краще використати його власну енергію для досягнення потрібних нам цілей; побудувати на бурхливій річці млин замість того, щоб марно намагатися перекрити потік. Точно так діяв і святий Прокіп у одній із найдавніших чеських легенд[85]. Згідно з нею, святий Прокіп корчував ліс (!) та обробляв розчищену таким чином землю (тобто цивілізував природу), і якось люди побачили, що він оре дияволом, запряженим у плуг[86]. Тобто Прокіп умів порозумітися з небезпечними силами зла, які наганяють страх на звичайну людину. Він дуже добре усвідомив, що розумніше й вигідніше правильно використовувати стихійні хаотичні сили зла, аніж марно, як Сізіф, намагатися їх приборкати, знешкодити й знищити. До певної міри він навіть був обізнаний із «прокляттям» зла, про яке в трагедії Ґете «Фауст» говорить диявол Мефістофель: