Крига. Частини ІII–ІV
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-151-3
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини ІII–ІV». Краткое содержание книги:
Найгірше, що він мав слушність, і що бачилося це слушно-достатнє майбутнє так само виразно. Про подібні життєві «випадковості», тільки з перспективи десятиліть усвідомлювані, як життєві неминучості, оповідають на старості літ реалізовані люди: що саме зумовило те, що він обрав акурат цей шлях у кар’єрі, що підказало йому задум прибуткового інтересу, як він зустрів майбутніх спільників, що йому підказало напрямок досліджень, які призвели до вікопомного відкриття, — це завжди такі «стрибки убік» від початкового шляху, тимчасові зупинки на шляху до мети, які завдяки дивному збігові обставин розтягуються на місяцí, роки, на все життя; і про первісну мету вже не пам’ятається. Бачилося це: робота в дедалі більшому молоху Круппа, просування по службі й підвищення платні, і як le Mathématicien de l’Histoire поступається homme d’affaires, людині грошей, яку відчулося уже на зборах Клубу Зламаної Копейки, але це передчуття хутко змінюється на зимну єдиноправду, й таке життя відтоді єдино можливе: Herr Werkführer, Herr Direktor, акціонер концерну, врешті — бородатий, вгодований буржуй у дорогому костюмі, з моноклем ув оці, із капелюхом-казанком у руці, із високо піднятою vatermörder’ом головою, так фотографується він перед входом до свого палацу, а може, на даху підвішеної у повітрі іркутської вілли, патріарх сибірського роду: Бенедикт Ґерославський, кармічний брат Ґустава Круппа фон Болена унд Гальбаха.
Зітхнулося і якась електрична свіжість хлюпнула в легені.
— Ні.
Вольфке махнув рукою, змирившись.
— Їдьте до них.
— Я повернуся, щойно залагоджу цю справу. — Вклалося мороскляні окуляри. — Ага, хто сьогодні має нічну зміну в Майстерні? Пан Генрик?
— Так.
Вийшлося насвистуючи (доки кашель знову не вхопив за горло).
Отже, назад до Іркутська, до Митниці. У Мармеладнице пан Щекєльніков порадив заліпити собі лицо пов’язкою або пластирем: коли входиться у тепло домашніх печей, рана, мабуть, розморожується, і кров тече цівкою на підборіддя. — Ну й що, я ж не стечу кров’ю. — Не йдіть балакати з владою, уже виглядаючи жертвою! — Слухаю? — Раз удареного, кожен ударить; раз выебали, дупа на тарелі. — Знявши рукавицю, провелося послиненим пальцем по порізах. Себто? Чиновник, хижа бестія, відчує сукровицю і негайно встромить у людину ікла параграфів?
Комісар Шембух привітав у своєму кабінеті по-шембуховому, тобто ревінням, від якого татаринові-секретареві в очах засльозилося, і бедняга утік за двері.
— Зрада! — ревів Іван Драґутіновіч, ледве повернувшися від грубки. — Проти Наймилостивішого Государя тепер, так?! Так?! — Луп, луп, бив він кулаком по стільниці широкого столу, аж оздоблені каламарі й коробочки для пер підскакували. — Вот, вдячність падлюча, вот, ґонор польського глиста, тьху, тьху, син-висер із батьківського гівна!
— Відчепіться від мого фатера!
— О! — Шембух удав вираз великої обрáзи. — Гавкає, собака!
Переставилося крісло з-під стіни, сілося, закурилося цигарку. Долонею обтерлося щоку. Іншою рукою вийнялося документи Ур’яшa, знайшлося відповідний документ і замахалося ним перед комісаром здалеку.
— Не ваша то вже влада, господин Шембух. До генерал-губернатора апелюйте, коли забажаєте. Ви навіть не мусите повертати мені пашпорт. Я сюди востаннє приходжу. І якщо ви знову пришлете до мене на роботу ваших хамів у мундирах, адвокат Кузьмєнцев формальні скарги на вас особисто надсилатиме, тож ви собі до кінця життя документів не вичистите.
Шембух упав на задницю. Він розстебнув комірець, шарпнув одну, другу, третю шухляду; знайшовши, ковтнув свої краплі, хухнув.
— Лише вчора протиснувся до салонів, а вже нині високими знайомствами страшить, — буркнув він упівголоса, свердлячи убивчим поглядом. — Шульц!.. Шульц про вас згадує, коли йому секретар на хвильку нагадає. Хто ви для Шульца? Що ви собі фантазуєте? Це політична гра між вищими фіґурами.
— Я це знаю.
— Знаєте? Покажіть-но мені ці документи!
Сховалося їх під сурдут.
— Надішліть мені листа, адвокат Кузьмєнцев відповість вам.
— Не забивайте мені баки Кузьмєнцевим, коли ми з вами покінчимо, жоден адвокат не схочете вас у камері відвідати!