Крига. Частини ІII–ІV
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-151-3
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини ІII–ІV». Краткое содержание книги:
— То ви і з капітаном Фреттом знайомі, — кисло зауважив князь зі свого крісла, з сердитим шелестом складаючи газету.
— Ваша Високосте.
— Хе-хе, знайомі, знайомі! — Гусар був, мабуть, у найкращому настрої з-поміж усіх зібраних тут осіб, рум’янці й рожевий ніс свідчили, що він або щойно повернувся з холоду, або, попри те, що до полудня було ще далеко, уже встиг перехилити не один келих.
— Капітан, — продовжив князь, жодною мірою не підвищуючи голосу, тож мусилося підійти до нього й до вогнища: гаряча хвиля ударила в праве вухо, це відчулося, немов плюскання окропом. — Капітан, хоча я згоден, що на це не схоже…
— Ваша Високість дуже добрі! — розсміявся вусатий вояк.
— Капітан втішається моєю нескінченною довірою. Капітан… — Тут князь Блуцький заплющив очі, затамував подих, порухав щелепою уперед і назад; і тільки тоді продовжив: — … є людиною чести й людиною служби. Розумієте?
— Так.
Він кивнув подагричним пальцем. У чому полягає ота їхня дивовижна влада, що найменший жест множать у його значеннях у тисячу разів, аж відчитується їх усіх як живі світіні, — здригання губ, наполовину кліпання, дихання, палець? Наблизилося. Думалося, що він хоче сказати щось приватно, пошепки, як це мала у своєму звичаї його дружина; але він тільки примружився, вдивляючись крізь скляні лінзи, у яких мерехтіли відблиски високого полум’я.
Надивившись, він нетерпляче махнув рукою.
— Поляк, не поляк — замерзло.
Відступилося.
Між чиновниками тимчасом спалахнула суперечка, службовці почали кричати через стіл, кидати один в одного паперами, долучився сивий полковник, хтось здрулив поднос, графинчик, той розлетівся на підлозі із гучним тріском. — Измена! — ричав огрядний чиновник у мундирі Міністерства Зими. — Измена, предательство! — Його вивели із зали.
Князь підвівся, підійшов до графа Шульца й заходився щось просторікувати, потрясаючи генерал-губернаторові перед носом тим кривим пальцем. Нашорошилося вуха.
— … на милосердя Імператора. Ви мусите навчитися дипломатії, мистецтва розмов і переговорів, мій дорогий графе. Силою ще нічого у світі не вирішили.
Генерал-губернатор поглянув на нього, як на божевільного, але вмить перекрив відбиту на обличчі несхвальну думку нейтральним виразом увічливости; потьміт його ні на йоту не змінився.
— Ваша Високість зволять помилятися. Усе, що в історії світу коли-небудь було вирішене, вирішувалося вогнем, мечем і порохом. Дипломатія приходить на допомогу, якщо бракує сили; вона купує час, але не вирішує проблем. Якби ми могли скинути японцев в океан, то ви, Ваша Високосте, не мусили б їздити з ними на переговори.
… Але досить про це. Ви чудово знаєте, що я таких думок ні в кого не потерплю. — Він повернувся, торкнувся ненадовго хустинкою рота, відшукав поглядом полковника. — Завтра вранці я проведу суд, заберіть його в тюрьму.
Полковник пополотнів, захитався, потягнувся, наче навпомацки, щоби спертися на щось на столі; марно, вже чужі руки тримали його, чужі руки підщіпали йому шаблю, чужі руки силоміць тягли із зали.
— Але ж! Ваше Сиятельство! — зойкав він. — Я тільки! Тільки Вашему Сиятельству!
— Геть!
Відбившись від серця, кров повернулася йому до голови. Розпалений, вишнево-сливовий на спітнілій морді, полковник узяв себе в руки, вирвався із тузіні рамен, помчав навколо столу, — хтось йому ногу підставив, офіцер упав на підлогу, залишаючи відбиток слини на дзеркальній поверхні, орденами до неї подзвякуючи, скрегочучи, — він, утім, і далі не зупинився: помчав клусом до генерал-губернатора навкарачки.
Зловивши графа попід коліна, він приліпив сиву голову до них.
— Я вірний пес! Що тільки Ваше Сиятельство скаже! Благаю!
Граф Шульц-Зимовий із відразою копнув старого.
— Усе, геть!
Полковника виволокли, як пса.
Князь Блуцький-Осєй дивився на все це крізь невелике пенсне із холодною увагою, наче на показ нового способу полірування паркетів.
— Що відбувається? — спиталося капітана Фретта упівголоса.