Січеславщина (квадрологія)

Та Сисой, як і попереду, дрімав, похнюпивши голову. Справді, як той Кутузов на нараді в Філях. І тільки цигарковий дим, що ним: він час від часу засновував свій вид, свідчив, либонь, про якийсь прихований неспокій.

Очайдушна рішучість винесла Перемтька на підвииення, де стояв президіяльний стіл. Що буде, те й буде! Пан або пропав! Іншого виходу в нього не було, крім як у живі очі брехати. Зробив зусилля, щоб почати спокійно, на низьких нотах своїм імпозантним! баском, але спочатку так не вийшло: перші звуки його голосу озвались глухо, якось деренчливо, непевно. Аж іззаду з-поміж слухачів хтось гукнув: ,,Не чути Голосніше!" Цей вигук підбадьорив його, він підвищив голос і так пішов далі...

Він син селянина. Не зовсім бідного, але й не куркуля. Його батько ніколи не користувався найманою працею, не кав наймитів. І він сам, Павло б то, працював з батьком на полі. Пригадує: осінь... Віє вітер з холодним дощем... А він поганяє коні з плузі, батько плужить... На чоботи налипає болото, важко йти... І пізніше, як уже вчився в Київському політехнічному інституті, під час літніх вакацій, теж працював у поле скидав з лобогрійки, складав у копи снопи... А як молотили, подавав, у барабан молотарки... Між іншим, — додав — учився разом з товаришем Мітяєвим...

Скинув поглядом на шуряка: той сидів з заплющеними очима і, здавалось, усім своїм байдужим виглядом усе це підтверджував, мовляв: учились ми разом, усе це мені відоме, і я його слухаю тільки для проформи"...

А ,.сповідник" повів свою мову далі. Учився й під час революції. У цьому, може, й була його помилка — кинув „самокритично": коли пролетаріят боровся, кров проливав, він учився. Але... так було, і вже цього, ца жаль, виправити не можна... Хай товариші розглянуть цей момент у його біографії й вирішать, чи він гідний бути членом партії Леніна. А на пам'яті стало: „над Києвом золотий гомін і голуби, і сонце"...Радісне свято національного визволення, стотисячна демонстрація в столиці України, і він серед демонстрантів. А потім „вільне козацтво", і він з рушницею через плече, з жовто-блакитною стрічкою на грудях... Він у „вільному козацтві", а Сисой Мітяєв у „червоній Гвардії"... Повстання в Арсеналі... По різних боках барикади вони... А як з півночі посунули чорні хмари Муравйова, він разом із студентським куренем під Крутами... Чудом урятувався , а більшість його товаришів загинула від рук озвірілої матросні... А як ворог переміг, він залишився в запіллі й створив свій загін... Ех, і давав же він з хлопцями чосу кацапні та жидові, що позасідали в повітових „чрезвичайках"!