Січеславщина (квадрологія)
- Автор: Чапленко Василий Кириллович
- Язык: украинский
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Січеславщина (квадрологія)». Краткое содержание книги:
Не сказав би й Перемітько, що це було йому неприємно. З нього ж передусім спала стопудова вага. А крім того, це означало, що його прийняла як „свого"' та дійсність, що перед тим загрожувала його існуванню. І він майже щиро та зворушено подякував усім' товаришам, а зокрема тому щербатому секретареві за те, що зробили для нього, та приобіцяв дальшою працею виправдати довір'я партії „великого Леніна".
Коли їхав із Сисоєм додому, то знов, як і на початку цієї справи, говорили про всяку всячину, за вийнятком тільки цієї будь-що-будь небуденної для них обох події. Говорили про березневу розталь, що веселою капо'тнявою та тактам ж струмочками гомоніла на вулицях міста, — про калотняву й уже майже весняне сонце. Мовляв, рання в цьому році весна буде.
А Раїсі, як вона вибігла йому назустріч із написаним у її сріблястих оченятах питанням, Перемітько зразу ж сказав:
— Прийняли!
І міцно-міцно свою вірну дружиноньку поцілував. Це ж бо розійшлися чорні хмари на їхньому небі і відкрилася ясна перспектива їхнього життя, перспектива, що її, здавалося, вже ніщо не закаламутить. Навіть до тещі обізвався веселіше, як звичайно. Це до неї скеровані були слова, що їх він сказав, сідаючи до столу:
— Ну, як сьогодні борщик? О, я знаю — ви вмієте... Ба навіть таки жартом прикинув:
— А може б, ви коли „щец" наварили? Га? Я й проти ,щец" нічого не мав би. Українець не обов'язково має їсти тільки борщ.
Маркелове одруження з великою очевидністю ускладнило побутові умови Сисоя Мітяєва: він у своєму домі став ніби зайвий. Не можна було б сказати, що Фроська була погана невістка, але він просто... заважав молодому подружжю (Така вже, мабуть, доля самотніх чоловіків, що не можуть спромогтися на свою родину). Тим то він дедалі частіше став заходити до Перемітьків, до сестри й матері, тим більше, що жив недалечко від них. Це бувало звичайно „вихідними" днями (якщо він не був десь на засіданні „міськ-парткому" абощо). Отож не раз у домі Перемітьків треба було тільки поглянути в вікно, щоб побачити: шкандибає Сисой, підпираючись своїм ціпком, Ніби вгрузає в землю і важко витягує ногу; капелюха зсунута на потилицю, комір пальта розстебнутий (він же все потів)...
Приходив до сестри й матері, та говорив переважно з зятем. Мати ставила на стіл чогось поїсти, перекидалася з сином кількома словами і йшла собі на кухню чи до своєї кімнати, де в. неї діла ніколи не збувало. Як матері не було в хаті, їсти подавала Раїса. І хоч вона здебільшого залишалася з братом та чоловіком:, але звичайно участи в їхніх розмовах не брала. Вони ж бо розмовляли не тільки на побутові тем'и, а її розвиток поза побут не сягав.
І на політичні теми Павло говорив із своїм: шуряком досить вільно, бо розумів, що той, покривши його „злочин", при прийнятті до партії, зв'язав себе тим на все життя. Та й з огляду на сестру не міг тепер йому шкодити.Не сприяла його „більшовицькій пильності його комплекція: найдорожчий був йому тепер спокій, та ще й усякий і побутовий і політичний. А поговорити... Чому б і ні?
Одного разу він прийшов до Павла із звісткою, що „укапісти" зливаються з КП(б)У. Це була новина для Перемітька, бо він тепер, після торішньої „розмови" в ДПУ, вже свідомо обминав цю леґально-опозиційну групу, не відважувався ходити на їхні „живі газети".
— Власне, не зливаються, а саморозпустилися, — уточнив звістку Сисой, запалюючи після чаю цигарку й зручніше вмощуючись у м'якому фотелі, — і їх будуть приймати в партю індивідуально.
— Чи ти вважаєш, що це добре? — спитав Павло. — Що „добре"? Що прийматимуть індивідуально?
— Ні, що ліквідували окрему українську комуністичну партію...
Сисой спочатку випустив з носа дим, закужелив у сонячнім промені, який широким парусом від причілкового вік-
на до протилежної стіни перегородив світлицю, — подумав, либонь, перш н'ж відповісти, а тоді сказав:
— Думаю, ЩО' добре. Навіщо розпорошувати комуністичні сили?
— Але хтось же повинен заступати в радянській системі й безпосередні інтереси українського народу!
Сисой зробив здивований вираз на своєму широкому обличчі.
— „Хтось повинен"? А наша партія що робить?
У Перемітька на мить промайнуло в голові іронічно-болюче: „Наша!" бо вона ж була тепер і його, він криво посміхнувся (щоб злагіднити думку перед Сисоєм?) і мовив:
— Ну... як тобі сказати? Наша партія, КП(б)У... ну, теоретично чи що репрезентує Україну, може виносити навіть сприятливі постанови, але, щиро кажучи, вона не може бути дуже чутлива до потреб українського народу.