Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Биографии и мемуары » Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море
Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море

Электронная книга - «Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море». Краткое содержание книги:

Відомі сучасні польські письменники розповідають про славетних норвезьких
полярників-першопрохідців Фрітьофа Нансена (1861–1930) і Руала Амундсена (1872–1928), які
під час своїх героїчних, сповнених незвичайних пригод експедицій зробили ряд видатних
географічних і наукових відкриттів.
1 ... 203 204 205 206 207 208 209 210 211 ... 231
Перейти на страницу:

Ні, це був не Хаммер. Щира, доброзичлива допомога, що надійшла у важку хвилину сумнівів і невпевненості, врятувала Амундсена, повернула йому енергію і ентузіазм. Навчений гірким досвідом, він цього разу визначив на мету своєї експедиції вже не Північний полюс, а «вивчення арктичних обширів на північ від Шпіцбергену». Саме так і написав він в офіційній заяві, яку залишив у норвезькому консульстві в Нью-Йорку.

— Цей документ застрахує нас на випадок, якщо нам не пощастить досягти полюса, — з прикрістю сказав він своєму компаньйонові.

Елсуорт пильно поглянув на нього.

— Видно, вам довелося пережити не одне розчарування, якщо ви вважаєте за необхідне вдатися до такого застереження, — співчутливо мовив американець.

Амундсен не намагався вже побороти симпатію, яку викликала у нього ця чудова людина. Що більше він пізнавав цього чоловіка, то більше цінував його достоїнства — культуру, інтелігентність, виняткову рішучість, та найбільше — його глибоке розуміння сміливих планів, повагу до них.

«Поки живеш, ніколи не можна втрачати мужності, — писав у той час Амундсен. — Хіба я міг сподіватися, що доля піднесе мені такий дарунок? «Мод» і далі дрейфує в океані. Її відданий екіпаж провадить корисні наукові спостереження, а ми з Лінкольном незабаром вилетимо на двох гідропланах із Шпіцбергену на північ».

Норвегія знов урочисто зустрічала Амундсена, що повертався з Нью-Йорка. Знову вітала його оваціями. Але він з неприхованим презирством переглядав газети, сповнені похвальних гімнів на його честь, і йому не раз видавалося, що крізь них ще прозирають потоки брехні, які зовсім недавно лилися на нього.

— Досить було здобути в Америці визнання і повний мішок грошей, щоб співвітчизники знову пригадали мої заслуги, — казав він Нансену.

У цілковитій відповідності з неписаним правилом «поможи сам собі, а тоді й ми тобі допоможемо», навколо нього юрмився тепер натовп підлабузників, і кожен гаряче запевняв, що він ніколи не втрачав віри у великого Руала.

У Тромсьо на Амундсена вже чекали два гідроплани і головний директор заводу фірми «Дорньє» разом із своїми конструкторами та механіками.

Важкі хмари, які ще недавно загрожували Амундсену бурею, нарешті розійшлися, і небо над його головою заясніло блакиттю. Все складалося якнайкраще. Він міг добирати собі найдосвідченіших пілотів, причому навіть вередувати, — адже кожен з них мріяв про те, щоб полетіти з ним. Амундсен навіть дозволяв собі часом повередувати, підхиляючи з кислою міною різні пропозиції. Усі його побажання виконувалися миттю, усі його висловлювання преса знову оцінювала як надзвичайно сміливі й оригінальні. А ті ханжі, що звинувачували Амундсена в аморальності, більше не обурювалися з приводу того, що в будиночку над Буннефіордом живуть прийомні дочки. Навпаки, тепер уже вихваляли добре серце Амундсена, те саме серце, в якому легковажпа зміна людських настроїв назавжди залишила гіркий осадок.

На початку квітня 1925 року кораблі «Хоббі» і «Фрам», ледве пробившись крізь льоди, доставили на Шпіцберген у Кінгсбен великі контейнери з двома гідропланами типу «Валь» («Кит») фірми «Дорньє». Ці літаки могли вільно ковзати по воді, по снігу й кризі.

На базі експедиції в Нью-Олесунні[40] панував піднесений настрій. Амундсен усіх запалив своїм ентузіазмом, і кожен хотів зробити якпайбільше.

Не зважаючи на лютий мороз, що проймав пайгрубше вбрання, механіки й пілоти готували до польоту обидві машини. Одначе погода стояла несприятлива. Радіотелеграфісти в Кінгсбеї і Грін-Харборі, розташованому біля входу до Ісфіорду, працювали вдень і вночі, приймаючи зведепня з багатьох метеорологічних станцій північної півкулі. Навіть Олонкіну вдавалося час від часу повідомляти про наслідки спостережень з «Мод», що знову зав'язла в кризі біля Новосибірських островів. Відомий норвезький метеоролог доктор Бйоркнес розробляв синоптичні карти з прогнозом погоди для всієї Арктики. Група його асистентів по кілька разів на добу запускала балонові зонди, — що було на той час великою новиною, — за допомогою яких визначалися швидкість і напрям вітру у верхніх шарах атмосфери.

Мабуть, ще до жодної експедиції Амундсен не готувався так ретельно, як до цієї. Допомагали йому давні друзі. Для аптекаря Цапфе з Тромсьо, призначеного головним інтендантом експедиції, настали гарячі дні. Він наглядав за приготуванням особливого, висококалорійного пемікану, важив цродукти, розподіляючи їх на денні кілограмові пайки, розраховані на одного чоловіка, старанно комплектував похідні аптечки, додаючи слоїки з маззю, яку сам винайшов. І як же він заздрив Руалові!

вернуться

40

Нью-Олесунн (норв. Ny-Alesund, «Новий Олесунн» — населений пункт в норвезькій провінції Свальбард (архіпелаг Шпіцберген). Нью-Олесунн — саме північне в світі постійне громадське поселення.

1 ... 203 204 205 206 207 208 209 210 211 ... 231
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)