Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море

Та ось з-за білого узвишшя показалась одна постать, друга, третя. Дітріксен і Омдаль, у промоклому, затверділому на морозі одягу, з якого звисали бурульки, ледве переставляли ноги. Останнім плентав Елсуорт.

— Ми взяли з собою все, що змогли, і з важкими заплічними мішками пішли до вас, — розповідав, переодягнувшись у запасне вбрання і зігрівшись чаркою спирту, Дітріксен. — Раптом піді мною тріснув лід, і я шубовснув по шию у воду. Добре, що лижі були не прив'язані й самі злетіли з черевиків, але мішок тягнув мене у глибину. Я почав кричати. На поміч підоспів Омдаль. За хвилину й він борсався вже у льодовій каші. Ще трохи — і ми пішли б на дно, якби не він. — Дітріксен показав на Елсуорта.

— Я бачив, як проломився лід, — розповідав далі Елсуорт, — поволі підповз на животі до Дітріксена і здалеку подав йому лижу. На щастя, у нього вистачило ще сили вхопитися за неї і видобутися на лід. Гірше було з Омдалем. Він посинів, задубів, мало не з головою занурився у крижану воду і не міг уже затиснути пальцями лижу. Я підповз до ополонки і вхопив Омдаля за руку, але витягти його з води не мав уже сили. Та в цей час з другого боку до пас підповз Дітріксен, він полоснув ножем по шлейках заплічного мішка, і ми разом якось витягли Омдаля.

— Лінкольн урятував не тільки їх двох, але, мабуть, і нас усіх. З цією пекельною роботою ми втрьох, мабуть, не впоралися б! — Амундсен міцно обняв Елсуорта.

Рапорт Дітріксена про стан його гідроплана був невтішний.

— Я стартував невдало, брила льоду розпорола дно гондоли. Але я вирішив піти на риск і не вертатися, щоб не переривати вам польоту. Через кілька годин температура води в радіаторі заднього мотора раптом почала різко підвищуватися. Коли вона досягла ста п'ятнадцяти градусів, термометр лопнув. Далі я летів на неповних обертах, цілком усвідомлюючи, що в будь-яку мить, можливо, доведеться зробити вимушену посадку і тоді вже не буде часу шукати відповідного місця. А тут іще цей проклятий туман! Але якось протримався, а коли ваша машина пішла на посадку, я теж почав знижуватися. Сідав обережно, та мені ще й повезло. Задній мотор захлинався, кашляв і, нарешті, зовсім заглух. Омдаль замінив перегорілі клапани, але завести мотор нам так і не вдалося. Напевне, перегріті поршні заклинило в циліндрах. Ремонт займе щонайменше тиждень. У машину просочується вода. За таких умов злетіти з водної поверхні неможливо. А рівної, придатної для розбігу літака крижини поблизу теж ніде не видно.