ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
Усе своє життя Чіп регулярно відвідував богослужіння у Баптистській церкві, принаймні щодругої неділі. Вважає себе моральною людиною і вірянином, навіть після участі в знущаннях в Абу-Ґрейб. До відрядження в Ірак він навчався в коледжі місцевої громади і відвідував заняття в коледжі в Аллеґані, проте не закінчив навчання. Був пересічним, задовільним студентом, жодного разу не проваливши залік, проте радше атлетом, аніж інтелектуалом: у старшій школі займався баскетболом, бейсболом і футболом. Подорослішавши, продовжував грати у софтбол. Найулюбленіші хобі — полювання і риболовля. До того ж він — «компанійська особа» і постійно підтримував відносини з багатьма давніми і близькими друзями. Вони йому дуже близькі, тому й описує їх як тих, «за кого можна віддати життя». Також зазначає, що має дуже близькі взаємини з племінницею і племінником. Загалом це сім’янин, який розраховує на родину, а вона може завжди розраховувати на нього. Кохає свою дружину, Марту, яку описує як «ідеальну» і «дуже сильну жінку», і любить її дочок «як власних».
Чіп має добре здоров’я і хорошу фізичну форму. Ніколи не потребував хірургічних операцій, допомоги психолога чи психіатра. Єдиний конфлікт з законом стався, коли у 19 років він «порушував громадський спокій» — занадто голосно і довго кричав під час нічної забави в «хованки», за що його затримали і довелося заплатити штраф на суму п’ять доларів. Він рідко курить, випиває лише кілька пляшок пива на тиждень і ніколи не вживав заборонені препарати.
Себе він описує так: «Я дуже тихий, іноді сором’язливий, приземлений, м’якосердий, злагідливий, загалом добра людина»[377]. Проте для нас важливо підкреслити деякі додаткові риси: Чіп зазвичай боїться бути відкинутим іншими, тому в будь-яких суперечках він зазвичай поступається, аби бути прийнятим. Він змінює свої погляди, підлаштовуючись під інших, щоби вони «не злилися і не ненавиділи мене». Інші можуть впливати на нього, навіть якщо він вірить, що сам прийняв рішення. Він не любить самотності, любить бути в оточенні інших людей, почувається пригніченим, коли довго перебуває на самоті.
Деякі з моїх попередніх досліджень щодо сором’язливості дають емпіричні підтвердження її зв’язку з конформізмом. Ми виявили, що сором’язливі студенти з більшою ймовірністю поступляться і погодяться з суперечливими переконаннями інших, якщо їм загрожує відкрита дискусія. Причому їхні погляди лишаються без змін, якщо їм не доводиться боятися відкритої конфронтації[378].
Фредерік надзвичайно патріотичний. Щодня він вивішує американський прапор у себе на подвір’ї і на заході сонця його згортає. Він навіть дарує прапори друзям і родині. «Я купив кілька прапорів, щоб подарувати родині чи колегам. Він підіймав їх у Кувейті, кожен з них. Думаю, у мене було їх дев’ять чи десять. Вони майоріли, коли я був у Багдаді, і я надіслав їх дружині», — розказував він під час нашої розмови. Чіп Фредерік відчуває як «по ньому бігають мурашки» і «сльозяться очі», коли грає національний гімн. Останнім разом він написав мені зі своєї в’язничної камери: «Я пишаюся, що більшість свого дорослого життя я служив своїй країні. Я був готовим віддати життя за мою країну і моїх друзів... Я хотів бути тією особою, яка змінить хід історії»[379]. (Мушу визнати, що таке по чуття видається трохи надмірним для тако людини, як я — з обережні шим підходом до патріотизму).
Його сестра Мімі розказала про брата таке:
Рости з Чіпом було для мене радістю. Я майже на 11 років за нього старша. Чіп був спокійною дитиною. Дбав про однолітків. Завжди дбав про почуття інших і не мав намірів мститися. Чіп був простим хлопцем і любив розіграші. Завжди годував пса горіховим маслом, а потім сміявся голосно, коли той крутився по землі! Займався спортом і був командним гравцем. Його життєвою філософією є справедливість, він вірить у відповідальність, наші батьки йому прищепили гарні звички і цінності. Я пам’ятаю, як в 17 років він пішов до війська, ще дитиною, щоб повернутися дорослим, молодим чоловіком, що й далі сповідував ті самі цінності. Чіп у вільний час любить рибалити і полювати. Він насолоджується спортом, автомобільними перегонами (NASCAR), їздою на мотоциклах і часом із своєю полиною[380].
ЗАПИСИ ПРО РОБОТУ В ПЕНІТЕНЦІАРНОМУ ЗАКЛАДІ Й ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ
377
Звіт психологічної консультації, 31 серпня 2004 року.
378
Для див. мою книжку: Р. G. Zimbardo, Shyness: What It Is. What to Do About It, Reading, MA: Perseus Books, 1977.
379
Особистий лист від 12 червня 2005 року.
380
Листування електронною поштою з Мімі Фредерік, 21 вересня 2005 року (надано дозвіл на цитування).