Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море
- Автор: Центкевич Аліна, Центкевич Чеслав
- Год: 1982
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- Переводчик: Йосип Брояк
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море». Краткое содержание книги:
полярників-першопрохідців Фрітьофа Нансена (1861–1930) і Руала Амундсена (1872–1928), які
під час своїх героїчних, сповнених незвичайних пригод експедицій зробили ряд видатних
географічних і наукових відкриттів.
Здивований Амундсен з неприхованим захватом дивився на маклера. Багато чого він бачив у своєму житті, немало довелось йому пережити, але щоб така манна небесна!..
— Сама доля послала мені вас, пане Хаммер! — сказав зворушений Амундсен, не знаючи, як і дякувати своєму благодійникові. — Щоправда, літак типу «юнкерс», на жаль, не годиться для полярних польотів. У цьому я пересвідчився на власному досвіді. Тут скоріше підійшов би гідроплан спеціальної конструкції, який міг би стартувати й сідати не тільки на воді, а й на покритих снігом льодових полях.
— Немає нічого простішого, пане капітане, не бачу тут найменших труднощів. Я охоче пошукаю саме таку машину, це буде велика честь для мене.
— Але ж… гроші?
— Прошу вас не турбуватися, — відповів готовий до такого запитання маклер. — Ми легко знайдемо кошти для цієї чудової справи. Я вже думав про це. Можна було б, наприклад, видрукувати поштові листівки на спеціальному тонесенькому папері. Ви візьмете їх з собою на полюс. А потім люди заплатять будь-яку ціну, щоб мати можливість надіслати своїм приятелям чи ворогам поздоровлення з літака, який уперше в історії пролетів над Північним полюсом. Це ж сенсація на цілий світ! Гадаю, ціна десять доларів за листівку не буде висока. З часом така листівка стане ще дорожчою. Я охоче візьмусь за це, а ви, капітане, в свою чергу, подбайте про видання в Норвегії спеціальної серії поштових марок з якимсь ефектним малюнком: літаком чи там білим ведмедем. На філателістів сказ нападе! В усіх країнах буде величезний попит на такі марки. Я знаю, що кажу.
Симпатичне, ретельно вибрите обличчя Хаммера випромінювало доброзичливість, він сипав заокругленими фразами, оминаючи труднощі, наперед легко розв'язував усі проблеми, малюючи рожеві перспективи. Амундсен нетямився з радощів: нарешті він здибав людину, котра замість того, щоб ставати на заваді, як інші, позбавила його всіх грошових клопотів, з якими він ніколи не міг упоратися. Не вагаючись, Амундсен поставив свій підпис у нотаріуса на документі, що уповноважував Хаммера вести всі його фінансові справи. Був тепер спокійний і щасливий, впевнившись, що нарешті ці справи потрапили в надійні руки.
СПРИТНИЙ АФЕРИСТ, БАНКРУТСТВО, УДАР ЗА УДАРОМ
Опале листя брунатним покривалом застеляло стежки в саду, ранкове сонце ледве пробивалося крізь туман над Буннефіордом, коли Амундсен повернувся нарешті в Сарпсборг. Цього разу, перетинаючи кордон Норвегії, він не вдався вже ні до чужого прізвища, ні до темних окулярів.
«…Ще один рік втрачено, — записав Амундсен у щоденнику і тут же додав: — Але що значить один рік у житті полярного дослідника? Майбутнє вимальовується мені у світлих тонах».
Норвезький уряд, хоч і не дуже охоче, дозволив випустити два з половиною мільйони поштових марок із зображенням білого ведмедя. Неоціненний Хаммер мав слушність: марки були розкуплені всього лише за одну добу. Від виручки за них у фонд експедиції надійшло чверть мільйона крон.
У тихому будиночку пад Буннефіордом завирувало життя: грюкали двері, на кухні бряжчали каструлі, які спритно переставляла Бетті, в каміні весело гоготіло полум'я, на столі красувалися букети останніх осінніх троянд. Щебетання дівчаток раз у раз переривали звуки піаніно. Каконіта й Камілла змагалися між собою, виявляючи радість, хвалячись перед названим батьком усім, чого навчилися, чекаючи його повернення. Разом з ним вони старанно вкривали на зиму соломою кущі троянд, уже прибитих першим підступним приморозком, дівчата допомагали господарювати Бетті, яка не зводила з них захопленого погляду. Замовкали вони тільки тоді, коли Амундсен сідав за письмовий стіл. Він засмучено думав про своїх вірних товаришів, яким довелося витерпіти ще одну зимівлю на «Мод» серед льодів. Як і завжди, він щодня працював багато годин. Але, навчений досвідом попередніх років, він тепер тримав у суворій таємниці подробиці підготовки повітряної експедиції. Потайки від кореспондентів полярник виїхав у Копенгаген, де Хаммер при ньому підписав замовлення фірмі «Дорньє» на побудову трьох гідропланів спеціальної конструкції. Щоправда, Амундсен хотів замовити тільки два, але маклер рішуче заперечив.
— Грошей нам вистачить, пане капітане. Треба мати одну машину в запасі, — заявив він категорично.
З неприхованим подивом прислухався Амундсен до розмов свого повірника з директорами фірми. Маклерові легко вдалося умовити як інженерів, так і конструкторів, щоб вони негайпо взялись до роботи. На рахунок замовлення вартістю сто двадцять тисяч доларів він вніс готівкою тільки десять тисяч.