Українське письменство
- Автор: Зеров Микола
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 966-500-019-5
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Українське письменство». Краткое содержание книги:
В книзі Загула три розділи. Перший — вступний — розглядає питання про «мистецтво, як життьову потребу» та про «суть поетичного мистецтва»; розділ другий присвячено формам образової та образово-ліричної поезії, з традиційним поділом її на епос, лірику й драму. Розділ 3-й складається з поетики образу, докладного огляду тропів та фігур і теорії вірша (ритміки, строфіки, евфонії).
З них чи не найсильніше написаний розділ 2-й, де автор, очевидячки, орієнтується найлегше. Тут йому пощастило дати стислу і влучну характеристику драматичної форми, коротко і зрозуміло вияснити поняття зав’язки, розв’язки, експозиції й перипетії, проілюструвавши все те на такому добре знаному читачам зразкові, як «Наталка Полтавка». Хороші означення дано і різним формам ліричної поезії. До означень та характеристики літературних жанрів автор прилучає вказівки на зразкові утвори поезії в кожному жанрі. Але, на жаль, ці вказівки дуже короткі. Замість розповісти про генезу й еволюцію літературного роду, автор здебільшого обмежується простим переліком класичних творів французької, англійської, російської літератури. Особливо пошкодило це § 35, присвяченому повісті та роману. Здається, зовсім не зайвою річчю було б охарактеризувати ранню повість (грецьку і зах.-європейську), як роман «нанизуючого» типу, одмінний од роману сучасного «централізованого» (для зразка пор. «Дон Кіхот» або «Записки Пікквікського клубу» з «Бісами» Достоєвського); або, перераховуючи представників реалістичного роману, вказати на різницю роману англійського, французького і російського. Два-три епітети, одна-дві фрази могли б тут значно оживити сухий поминальний список.
В розділі 3-му інтересні сторінки, присвячені типовим образам; психологічним, соціальним, національним, а надто § 61, що трактує про взаємовідношення образів в літературному творі (образи контрастуючі, подвоєні і т. п.). В §§, одведених під теорію вірша, автор іде здебільшого за «Наукою віршування» Б. Якубського, але приклади і тут подає свої власні, часто-густо цілком свіжі, неутерті, з нових українських поетів (Хвильовий, Йогансен, Сосюра, Филипович, Рильський і ін.). Прекрасно підібрано зразки алітерацій та асонансів у Шевченка.
Щодо дрібних огріхів і помилок, то, розуміється, без них не обійшлося. Вірш Рильського «Несіть богам дари» (ст. 130) зовсім не «правильний сонет», як рекомендує його автор; з огляду на чергування рим, це скоріше так званий «sonnet libertin». Означення пародії (стор. 69) не зовсім ясне, а приклад пародії занадто не промовистий — хто пам’ятає тепер вірш Кл. Поліщука, пародію якого наводить Загул? Контрастуючі типи в «Хмарах» Левицького — з одного боку Воздвиженський і Дашкович (практик-великорос і «созерцатель»-українець), а з другого — Дашкович і Радюк (старе й молоде покоління), а зовсім не Воздвиженський і Радюк, як це читаємо на стор. 77.
Але ці дрібниці, розуміється, не заважають праці Д. Загула бути приємною і корисною новиною нашого книжкового торгу.
З зовнішнього боку видання виглядає гарно.
1923
М. Плевако. Хрестоматія нової української літератури{118}
Перед нами велика, монументальна книга, книга, яку тепер не всякий автор спроможеться дати і не всяке видавництво випустити в світ. Репрезентовано в ній 45 нових українських авторів, починаючи з Франка і кінчаючи «плужанами» — Пановим та Сенченком. При кожному з авторів — дата народження (виїмок становить один Філянський, що й досі таїть свої роки, біографічні відомості, іноді надзвичайно докладні, і широкий, часом вичерпуючий, бібліографічний покажчик.
Призначено книгу і рекомендовано для старших груп трудшколи, але, розуміється, вона здасться і слухачеві профтехнічної школи, і робфаківцю, і студентові ІНО, і навіть учителеві трудової та професійної школи.
Матеріал хрестоматії систематизовано, як це зазначає в передмові сам автор, по принципу соціологічному. Самий характер української літератури, як літератури «народницько-селянської з пролетарськими тенденціями», визначив «систему і порядок книги», загадавши авторові «найдужче підкреслити соціальні моменти в нашій літературі і заразом показати все багатство, всю різноманітність тем у ній і силу та красу творчих засобів українських письменників, що з свого класового становища виявляли справжнє, неприкрашене життя убогого селянства та робітництва, в умовах невпинних змін в економічній структурі України».