Українське письменство
- Автор: Зеров Микола
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 966-500-019-5
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Українське письменство». Краткое содержание книги:
Поява «Червоного шляху» була знаком смерті для «Шляхів мистецтва», які скоро по тому і закрились, виконавши своє завдання предтечі. П’яте і останнє число «Шляхів мистецтва», що вийшло з деяким запізненням, уже після першої книжки «Червоного шляху», містило в собі дві цікаві літературні новини: «Сковороду» — Тичини і «На глухім шляху» — М. Хвильового.
З журналів легкого типу виходив «Глобус» (у Києві) та популярний орган для робітництва «Знаття» (у Харкові).
Погано стояла справа з бібліографією. Після претензійного і важкого невдахи, однонумерового «Голосу друку» — виникла думка видавати невеличкий журнал типу «Книгаря». Але задумана «Книгоспілкою» «Книга» до того зразка не дорівнялася. Троє чисел, що вийшли на протязі року, відзначалися бідністю та випадковістю статейного й рецензійного матеріалу, вузьким кругом співробітників, блідістю й неповнотою хроніки. Потреба живого бібліографічного журналу все ще почувається гостро — тим гостріше, що бібліологія та бібліотекознавство наприкінці року вже спромоглися на солідний, хоч і невеликий розміром орган — «Бібліологічні вісті» (ч.ч. 1—3), видання Інституту наукового книгознавства.
Живу участь у літературному житті року приймали газети:
київський «Більшовик», що після реорганізації завів у себе досить великий літературний відділ, та харківські «Вісті» Всеукраїнського виконавчого комітету рад, що з другої половини року стали випускати щотижневий додаток: «Література. Наука. Мистецтво» (ч.ч. 1—12).
Додавши до перерахованих вище часописів кооперативний двотижневик з літературним розділом «Нову громаду» та голосні «Барикади театру», матимем перед собою увесь терен, на якому відбувалися воєнні дії «шкіл», «течій» та «напрямків».
В обсягу літературної критики минулий рік справді був роком гуртових бійок та одиночних турнірів.
Війна почалася: а) між змістовиками і формалістами — між партизанами двох різних методів вивчення літературних явищ, б) між представниками різних літературних груп (асоціації панфутуристів, харківської групи пролетарських письменників та київських «неокласиків» і в) між носителями різних поглядів на справу «жовтневого» та «широкого радянського» блоку діячів мистецтва.
Оповіщенням війни в першім випадку була стаття Юра Меженка в «Червоному шляху», дискусійним порядком видрукувана, — «На шляхах до нової теорії» (№ 2). Меженко виходить із враження смерті старого мистецтва, в його «найбільш досконалій» формі символізму. «То пристосовуючись до життя, то борючись із ним», це мистецтво виробило «справжню гармонію тем і слів, думок та їх висловів, ідей та їх втілення». З новими умовами життя трудно і поволі, в муках народжується нове мистецтво. І перше, що повинне воно розв’язати для себе, це питання про свою форму. Само визначення революційного мистецтва ще недавно йшло шляхом змісту: характерними ознаками революційності вважалися: 1) свідомо-класовий підхід, та 2) аґіт.-революційна тема. Пора революційному мистецтву стати на шлях шукання форм та їх вивчення, бо ж «форма є те, що ми безпосередньо маємо в творі мистецтва».
Доволі близьку до Меженка позицію зайняв Б. Якубський. В своїй книзі: «Соціологічний метод у письменстві» він пробує довести, що формальне вивчення мистецтва ніскільки не суперечить вивченню соціологічному. Літературні студії без соціологічних спостережень, не поставлені в зв’язок із суспільно-економічними характеристиками доби, рискують зостатися мертво-схоластичними; з другого боку, формальний (морфологічний) метод дає в руки дослідникові точні дані, що визволять його від довільності й суб’єктивізму в оцінках. Вивчати літературу в її відношеннях до соціального життя і структури громадянства належить людині, що вже добре озброїлась всіма здобутками морфологічного методу.
Третя стаття на цю тему — стаття В. Коряка «Українська література перед VII Жовтнем» — в одній частині історична (генеза нових течій з літературних обставин 1900—1910 рр. — «модернізм», «хатянство»), в другій — полемічна. Принотовуючи літературний успіх «Жовтня», Коряк уважає формалістичні теорії перешкодою на шляху до його перемоги і статтю Меженка визначає (не без надмірної, на мій погляд, підозрілості), як «спробу бойового виступу проти марксизму під прапором об’єктивного шукання істини».