Тільки разом
- Автор: Шевердіна Анастасія
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
- Жанр: Любовно-фантастические романы
Электронная книга - «Тільки разом». Краткое содержание книги:
Друзі разом борються за нове життя в новому тілі, допомагаючи людям у нашому світі. Андрій відроджується до життя, забувши своє минуле, і Кет вирішує присвятити себе турботі про друга. Однак упоратися з відлюдькуватим геніальним вихованцем і своїми почуттями до нього «янголу-охоронцю» виявляється не так і просто. Особливо, коли на горизонті з’являються психіатр, який веде запеклу боротьбу з невидимою подругою Андрія, і наполеглива дівчина, що жадає його любові.
— Щооо?! — заволав чоловік. — Ти — забираєш?! Мій посуд?! І лампу з машинкою?!
— Тут немає нічого твого!
— Гниииида!
Вітчим оскаженів. Він витягав із серванта тарілки й кидав додолу.
— Припини! Що ти робиш?! Припини! — закричала Кет.
— Ах ти ж стерво! — не вгавав вітчим. Він облишив сервант і схопив настільну лампу.
— Не чіпай! Не смій!
Чоловік зареготав, кинув лампу додолу й потягся до швацької машинки.
— Ні, ні! Тільки не її! — заверещала дівчина і вчепилася в машинку.
Кілька секунд чоловік і дівчина боролися. Нарешті вітчим смикнув машинку, штовхнув Кет і вони разом упали. Дівчина відчувала на собі вагу товстого, пітного тіла й запах перегару. Кет закрила обличчя руками, аби врятуватися від побоїв, і спробувала перевернутися на бік. Вітчим не бив її, але й не давав вивільнитися. Чоловік розстібнув ремінь, і Кет стисла зуби, передчуваючи біль, який їй доведеться витерпіти. Лише один раз у житті батько вдарив Кет ременем, але біль і образу вона пам’ятала й досі.
Утім, вітчим не зняв ремінь, а вовтузився зі штаньми. Нарешті Кет зрозуміла, до чого йдеться, і закричала:
— Мамо! Мамо!
Мати, потривожена ґвалтом, сіла на ліжку і схопилася за голову. Мутними, бездумними очима вона дивилася на доньку й тихо стогнала.
— Мамо! Матусю, допоможи! — благала Кет.
— Мовчи, наволоч! — захрипів вітчим і навідліг вдарив дівчину.
Щока запалала, Кет запручалася. Чоловік схопив дівчину за волосся й щосили вдарив потилицею об підлогу. Кет захлинулася повітрям, у голові запаморочилася. З останніх сил вона вивільнила праву руку і спробувала відіпхнути нападника. Вітчим вчепився їй у шию, квартира попливла перед очима. Перш ніж провалитися в темряву, дівчина встигла помітити, що мати знову лягла на ліжко й накрилася з головою простирадлом…
Коли Кет отямилася, у кімнаті вже починало темнішати. Дівчина насилу піднялася, відчуваючи сильну слабкість і біль у грудях. Кет почувалася отруєною й розчавленою, нею оволодівало дивне змертвіння. Руки й ноги терпли, у вухах гуло, думки ледве ворушилися. Кет розуміла, що їй потрібно піти, вибратися з цієї пастки назовні, ковтнути повітря. Що далі — байдуже.
Вітчим спав поряд на підлозі, розкинувши руки. Кет бачила перед собою труп, труп зажерливої тварюки, від якого хочеться якнайшвидше відвернутися. Дівчина переступила через нього і пройшла до дверей. Тупий біль унизу живота прокинувся, коли Кет спускалася сходами.
Дівчина нестямилася, як ноги принесли її до дверей квартири нареченого. Серце калатало, кров гупала у вухах. Кет безкінечно тиснула на кнопку дзвінка, але не чула за дверима жодного звуку. Певно, Іван, який щойно вступив до інституту, заглибився в якусь книжку й не хотів переривати навчання.
Іван був єдиною її надією, єдиною рідною людиною в цілому світі. Він усе зрозуміє, усе пробачить і завжди допоможе. Знайти прихисток у міцних обіймах, притулитися до грудей, відчути скронею тепло його губ — ось її порятунок і її майбутнє. Весілля, переїзд, життя в якомусь приємному, тихому містечку — щастя ще можливе! Не можна залишатися тут за таких обставин у жодному разі! Якщо й було життя — воно було деінде. Ці проблеми не можна було вирішити, від них можна було лише втекти.
Нарешті двері відчинилися. Іван був у картатому халаті, зі скуйовдженим волоссям і захеканий. Юнак вирячив на Кет очі й нічого не міг сказати.
— Мені холодно, ти мене пустиш? — запитала Кет і не пізнала власного хрипкого голосу.
Іван відступив углиб квартири, дівчина зайшла в коридор.
— Що сталося? — самими губами запитав Іван.
— На мене напали. Допоможи мені! Можна залишитись у тебе?
— Любий, хто там? — почувся голос зі спальні. Голос був замолодим як для матері.
Дівчина перелякано поглянула на нареченого.
— Кет, ти б краще йшла додому! — швидко сказав Іван. — Давай іншим разом, добре? Я дам тобі грошей на ліки!
— Що?! — Кет здалося, вона не розуміла, що саме каже хлопець.
— Іди додому, я сказав! — сердито мовив Іван.
— Хто там? Що відбувається?! — із темноти спальні вигулькнула, прикриваючись простирадлом, висока струнка дівчина з розпущеним чорним волоссям.
— Кицю, не хвилюйся, це однокласниця! — улесливо мовив Іван, притуляючи оголену дівчину до себе.
У Кет обірвалося серце. Біль у грудях знову дав про себе знати, руки затремтіли, перед очима спалахували жовті й зелені плями.
— Що з тобою?! Ти постраждала?! — із жахом й огидою дивилася на Кет суперниця. — Тобі щось потрібно?!