Тільки разом
- Автор: Шевердіна Анастасія
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
- Жанр: Любовно-фантастические романы
Электронная книга - «Тільки разом». Краткое содержание книги:
Друзі разом борються за нове життя в новому тілі, допомагаючи людям у нашому світі. Андрій відроджується до життя, забувши своє минуле, і Кет вирішує присвятити себе турботі про друга. Однак упоратися з відлюдькуватим геніальним вихованцем і своїми почуттями до нього «янголу-охоронцю» виявляється не так і просто. Особливо, коли на горизонті з’являються психіатр, який веде запеклу боротьбу з невидимою подругою Андрія, і наполеглива дівчина, що жадає його любові.
— Я з тобою незгодна! Дуже багато в нашому житті від нас не залежить. Можливо, інколи в людини і є вибір, проте не завжди є кому підтримати, підказати, захистити…
— Для цього й потрібні друзі! — посміхнувся Андрій і потис маленьку долоню Кет.
— Дякую тобі! — мовила дівчина й відвернулася. Сьогодні вона шкодувала, що не може плакати.
За кілька днів Кет трішки віджила, зібралася з силами й наважилася сама виходити за межі чистилища, коли Андрій був зайнятий. А зайнятий він був майже цілодобово. Хлопець допомагав усім своїм численним родичам та друзям, супроводжуючи їх під час поїздок, важливих заходів та зустрічей, різних життєвих випробувань. Андрій відчував, коли людині потрібна підтримка, і мчав втішати й заспокоювати як знайомих, так і незнайомців. Лише самогубців він оминав, оскільки колишня заповзятість і впевненість після випадку з Кет залишила його. Кет не відчувала сторонніх так, як Андрій. Чи то він володів особливим даром перейматися людськими болями, чи то дівчина була глухою до них, але коли Андрій, показуючи на людину в натовпі, казав: «Йому болить, треба допомогти», — Кет не бачила зраненої душі за непроникним і схожим на тисячі інших сірим обличчям.
Кожного разу, збираючись виконувати обов’язки янгола-охоронця, Андрій запрошував Кет скласти йому компанію. Дівчина не погоджувалася. Ій було байдуже, яка доля спіткає троюрідного брата двоюрідної тітки матері Андрія, а прикидатися в неї не було ані сил, ані бажання. Андрій кілька разів пропонував Кет відвідати близьких дівчини, проте Кет відчувала до всього, пов’язаного зі своїм колишнім життям, непоборну огиду. Мало статися щось дійсно надзвичайне, щоб дівчина повернулася до тієї жахливої пастки.
Одного разу Андрій повернувся засмучений.
— Що сталося? — поцікавилася Кет, приготувавшись слухати розлогу відповідь у піввуха.
— Якби ти переймалася життям своєї родини, ти б знала, що сталося! — сердито сказав хлопець.
— Ну що таке? — стомлено запитала Кет.
— Твоя мати в лікарні. А вітчим у дільничного міліціонера. Вітчим її побив. Сильно побив. Я не міг допомогти, я запізно дізнався про цей жахливий випадок.
Серце Кет стислося, але вона не поворухнулася. Дівчина подумала, що обидва вони заслужили на те, що з ними сталося.
— Ти відвідаєш матір? — нетерпляче запитав Андрій.
— Ні!
— Чому?! — скрикнув хлопець.
— Тому, що коли мене били й ґвалтували, вона байдуже слухала мої благання про допомогу із сусідньої кімнати!
— Має ж бути щось, що її виправдовує! — приголомшено мовив Андрій.
— Можливо! Але в такому випадку, є щось, що б виправдало зараз мене!
Андрій замислився і сказав сам до себе:
— Але ж не можна все так облишити!..
Кет потерла скроні. Колись її постійно мучив жорстокий головний біль, і звичка масажувати лоба під час хвилювань залишилася до сьогодні. Багато років дівчина жила в постійному очікуванні болю, і єдине, що можна було зробити, як їй здавалося, — гідно витримати біль, міцно зціпивши зуби.
Звісно, усе це не можна було так облишити. Кет прекрасно знала, що вітчиму не загрожує правосуддя: його товариш-дільничний покриє мерзенну гладку тварюку, навіть якщо вітчим когось уб’є. Утім, хтось мав би провчити злочинця. Якщо ніхто із живих не може цього зробити, втрутитися зобов’язані мертві.
Кет попрямувала до виходу.
— Ти куди? — здивувався Андрій.
— У гості.
У кімнаті було темно. Кет прислухалася. Вітчим ворочався й сопів на дивані. Дівчину пересмикнуло від знайомих звуків. Кет на мить стало прикро, що вона порушила дану собі обіцянку, повернувшись до цього ненависного кубла зла й розпусти. Утім, бажання помсти було сильнішим за всі інші почуття і прагнення. Кет наблизилася до вітчима й щосили штовхнула його в бік.
— Умммм! — вітчим перевернувся і знову завмер.
Дівчина вдарила чоловіка в живіт. Вітчим скрикнув від незвичного різкого відчуття холоду в шлунку й підхопився.
— Що?! Що таке?!
— Свиня! Злочинець! — закричала Кет.
— Хто тут?! — прошепотів чоловік.
— Я, Кет! Кет! Ти мене не забув?! Не забув, тварюко?! — кричала дівчина вітчиму просто на вухо.
Чоловік схопився на ноги.
— Кет?! Кет, це ти?!
Дівчина знову вдарила вітчима. Чоловік майже не відчував болю, але липкий жах здавив його в лещатах.
— Ти мене не забудеш! Ти розкаєшся! Ти плакатимеш гіркими сльозами через свій злочин! — Чого тобі треба?! — кричав, відступаючи в кут кімнати, чоловік.