Тільки разом
- Автор: Шевердіна Анастасія
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
- Жанр: Любовно-фантастические романы
Электронная книга - «Тільки разом». Краткое содержание книги:
Друзі разом борються за нове життя в новому тілі, допомагаючи людям у нашому світі. Андрій відроджується до життя, забувши своє минуле, і Кет вирішує присвятити себе турботі про друга. Однак упоратися з відлюдькуватим геніальним вихованцем і своїми почуттями до нього «янголу-охоронцю» виявляється не так і просто. Особливо, коли на горизонті з’являються психіатр, який веде запеклу боротьбу з невидимою подругою Андрія, і наполеглива дівчина, що жадає його любові.
— Ти ненавидиш їх? — тихо запитала Кет. — Своїх батьків?
— Ненавиджу?! — здивувався Андрій. — Що ти! Я їх обожнюю!
— Вони були хорошими?
— Вони й зараз хороші!
— Але не для тебе, — зауважила Кет. — Ти заздриш тій дитині? Тільки чесно! Заздриш, що вона живе, що вона живе з ними?
— Інколи, — пошепки відповів хлопець. — Коли догорає день, коли сутінки огортають дерева синім серпанком і останні спалахи сонця згасають у вікнах багатоповерхівок, я йому заздрю. У цей час хочеться повернутися додому. У цей час усі щасливі люди повертаються до тих, кого люблять. А мені нема куди повернутися.
— Чому ти не йдеш до себе додому?
— Знаєш, коли я повертаюся додому, я не відчуваю себе господарем цієї квартири. Не впевнений, що в нашому стані ми маємо право на щось або на когось претендувати. Мої батьки дуже тяжко переживали мою смерть. Вони любили й люблять мене, але я цілком усвідомлюю, що ми один одному більше не належимо. Щоб людині жити й жити щасливо, їй треба когось любити. Я маю для чого жити, бо я знаю, що вони є. Їм було тяжче: вони не знали, що я поряд із ними. Мені було боляче спостерігати за їхніми стражданнями. Я вирішив, що коли вже я не зміг врятувати себе, то мені принаймні потрібно врятувати батьків. Я напоумив їх взяти з дитбудинку цього малого Мишка. Звичайно, його присутність не звільняє батьків від болю повністю, але я бачу по їхніх обличчях, що вони здатні радіти. І я хочу, щоб вони раділи життю, бо життя прекрасне і вони прекрасні!
Кет уважно дивилася на Андрія. Здавалося, біль і страх не затримувалися в ньому. Він плив крізь чорні води й залишався кришталево чистим. Кет не вірилося, що мертва людина може так любити й поважати життя.
— Скажи, Андрію, — нарешті мовила дівчина, — як ти пережив свою смерть? Як мені її пережити?
Андрій посміхнувся.
— Справа в тому, що я цілком не помирав, — відповів хлопець. — Кожна людина носить у собі зародок смерті — хворобу духовну або фізичну, яка рік за роком набирає сили, висотує з людини радість і нарешті вбиває. Тисячі людей помирають ще за життя: фізична їх оболонка нормально функціонує, але серце вже спаплюжене, мертве, вже шашіль заздрості, злості, відчаю сточив душу так, що жодний промінчик світла не утримується в ній. Людина помирає не тоді, коли зупиняється серце, а тоді, коли серце нічого не відчуває.
— Я не знаю, що мені робити! — зітхнула Кет. — Як мені змусити себе жити, допомагати людям, якщо я їх ненавиджу й боюся, якщо їхнє щастя пече мене й мучить, як окроп?! Чому я маю допомагати тим, хто не допоміг мені?! Чому я померла нещасною, а маю дбати про те, щоб вони жили і жили щасливо?!
— Кет, ти повинна усвідомити, що колишнє твоє життя скінчилося! Ті люди, які шкодили тобі, ті проблеми, які тобі дошкуляли, вже не мають і ніколи не матимуть над тобою влади! Можливо, твоє наступне життя буде нелегким, і немає сумнівів, що ти знову помреш, але зараз ти сама обираєш своє майбутнє. Основне питання — бути чи не бути — ти вирішує тут і зараз. Ти можеш нічого не боятися, бо сьогодні лише ти одна керуєш своїм життям. Ти можеш шкодити або допомагати людям, і тільки ти будеш за це відповідати. Тільки із твоїх вчинків складеться твоє наступне життя. Хіба це не благо для людини? Хіба це не найвища справедливість?
— Що ти знаєш про справедливість?! — спалахнула Кет. — Ми народилися, жили й померли в зовсім різних умовах! Твоє життя було прекрасним завдяки прекрасним батькам, а я не бачила нічого, окрім бруду, брехні й болю. І чому це так?! Ти думаєш, я дурна, нетямуща, груба й огидна?! Думаєш, я народилася гіршою за тебе?! Ні, зовсім ні! Якби в мене було вдосталь їжі, одягу, іграшок і книжок, якби мене хоч хтось любив, я б стала зовсім іншою людиною! Але в мене не було нічого! І де ж справедливість?!
— Усі люди народжуються і всі помирають — ось тобі і справедливість!
— Знаєш, що буде вищою справедливістю? Затягнути покидьків, які зламали моє життя, на дах будинку і зіштовхнути вниз. Коли їхні мізки розтічуться по асфальту, тоді я повірю у справедливість!
— Справедливість починається з тебе, — спокійно мовив Андрій. — І окрім справедливості, є ще й милосердя.
— Нехай милосердними будуть ті, кому не вирвали з грудей серце! — сказала Кет.
— У тебе є можливість заповнити порожнечу у грудях! — ласкаво мовив Андрій. — Будь ласка, дай йому спокій! Заради мене!