Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури
- Автор: Зборовська Ніла
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Академвидав
- ISBN: 966-8226-36-4
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури». Краткое содержание книги:
Адресована теоретикам та історикам літератури, літературним критикам, викладачам світової та української літератур, аспірантам, студентам, учителям-філологам. Прислужиться всім, хто цікавиться психоаналітичною інтерпретацією літературних текстів.
* * *
Серія «Монограф»
Не шукайте цього терміна у словниках.
Монограф — це людина, яка невгамовно докопується до світоглядної і наукової істини, небуденно мислить, неординарна у слові, провокує своїми текстами до дискусій і альтернативних досліджень, усвідомлюючи, що право на пошук істини передбачає і право на помилку. Стараннями таких людей твориться писемність людства — єдине, що залишається поза часом.
«Академвидав» сподівається сформувати символічну українську аристократичну ложу науковців, зацікавлених у розбудові національної інтелектуальної традиції. Для цього започатковано видавничий проект «Монограф», покликаний об'єднати авторів наукових праць, які ґрунтовно, сміливо і полемічно досліджують актуальні для сучасності і майбутнього проблеми.
Соцреалізм виявив не лише імітаційну суть творчості (імітацію реалізму поза принципом реальності та імітацію романтизму поза цінністю історично-національного і позачасового пошуку істини), але й імітаційну суть духовності, оскільки на цій стадії утверджувалася безбожна ерогенність. Безбожні ідеологи гуманізації, вийшовши з епохи садизму і кривавої жорстокості, кидаються до загальнолюдської любові у пошуках смислу, тому що постсталінська епоха загрожує розпадом передусім національної особистості, яку постійно треба було розбирати і збирати по-новому. Загроза шизоїдності поставала на основі часткового звільнення національної пригніченості, про що сигналізують твори того часу. Отже, виникала ідеологічна потреба збирати психотичну національну особистість навколо оновленого фальшивого ідеалу. Так витворювалася культура тоталітаризму, тобто на кожному етапі оновлюючи різні імітаційні моделі батьківського коду мужності. Тому епоху соцреалізму потрібно розглядати як епоху прихованої імітації, що позначається на сутності її псевдопсихопоетики. Так, український соцреалізм як імітація батьківського коду мужності постав як синтез псевдореалізму і псевдоромантики. Основою псевдореалізму була тотальна відсутність індивідуального світоглядного пошуку й антипсихологізм, основою псевдоромантизму — маніакальна втрата принципу реальності, що вела до фальшивої романтики. З метафізичного й аналітично-психологічного погляду, основою комунівської імперії є архетип диявола, її психологічний механізм полягає у викраденні живих душ несвідомих народів, спокушенні їх до різноманітних соціальних перверсій, які закривали дорогу національному характеру до незалежного пошуку релігійної та національно-державницької істини.
NB
ЯКЩО носіями коду української літератури як коду державності є архетипні письменники, психологія яких ґрунтується на архетипі цілісності (батьківсько-материнському коді або архетипі Бога), то під тиском внутрішніх і зовнішніх перешкод національний характер у 30—50-ті роки XX ст. переводиться на нищий ступінь розвитку, актуалізуючи появу антитворця, або імітатора, який деконструює код літератури з позиції маргінала (національної несвідомості).
ЕПОХА соцреалізму характеризується пригніченим психотизмом. На основі перверсивного кастраційного комплексу письменника-маргінала, спрямованого проти національного світу, відбувається символічна імітація батьківського коду мужності. Вихолощення української ідеї державності стає основою українського соцреалізму як епохи псевдоедіповості, в якій місію комунівського месії виконує його батьківський замінник в образах Леніна-Сталіна.