Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба

Відомості про участь Ольвії у цих подіях дуже обмежені. Існує думка, що впровадження 46 р. так званої ольвійської ери пов'язане з участю міста у римсько-боспорській війні на боці Риму, що забезпечило Ольвії певні пільги[1034]. За іншою думкою, наявність в одному з ольвійських декретів титулу φιλοπατρις — «друг батьківщини», котрий носив з усіх боспорських царів тільки Мітридат III [IOSPE, І2, 38], дає змогу припустити участь Ольвії у цій війні на боці Мітридата III, а початок ольвійської ери віднести до часів походу Т. Плавтія Сільвана[1035]. Однак ретельний аналіз напису IOSPE, І2, 38 дає підстави для висновку, що це звичайний для Ольвії почесний декрет. Прийняття його на честь боспорського царя виключено і тому він не може використовуватися для оцінки зв'язків Ольвії з Боспором і Римом[1036].

Характер допомоги Ольвії Риму в цій війні неясний. Навряд чи ольвіополіти взяли участь у прямих воєнних діях. Проте у зв'язку з тим, що і в Херсонесі, і пізніше в Тірі місцеве літочислення з'являється як відображення можливих подій у їхній історії, пов'язаних з Римом, логічно припустити, що і в розташованій між ними Ольвії впровадження ольвійської ери пов'язане саме з ним. Можливо, одержані від Риму пільги відповідали внеску кожного у справу перемоги над Мітридатом III. Херсонес і цар аорсів Фарзой одержали право карбування золотої монети, а Ольвія — мідної. Не виключено також, що аорси були переселені Римом ближче до дунайського кордону з метою його укріплення, чим і пояснюється їх поява на північному заході від Ольвії. На них також покладалася функція охорони та захисту Ольвії, котра за це здійснила карбування золотих монет Фарзоя. Це припущення підтверджується фрагментом ольвійського декрету, знайденого під Мангупом, в якому згадується посольство до гегемонів Мезії, до якихось союзників та великих царів Аорсії[1037]. Можливо, військовий союз був укладений ольвіополітами з Т. Плавтієм Сільваном[1038], який займав пост легата провінції Мезія між 57 і 67 рр. По прибутті у провінцію він переселив сюди більше 100 тисяч задунайських мешканців, вжив низку заходів, які сприяли стабілізації ситуації на кордонах провінції, спинив просунення сарматів, підкорив бастарнів та роксоланів [CIL, XIV, № 3608].

Між 63 та 66 рр. Т. Плавтій Сільван здійснив похід у Крим і визволив Херсонес від облоги скіфів. Поки що не з’ясовано, як вплинув цей похід на відносини між Ольвією та Римом. Він міг бути здійснений морським шляхом[1039], тоді Ольвія залишилася б в стороні від цієї експедиції. Однак слід відзначити появу на ольвійській периферії тимчасових військових таборів, які розміщувалися, ймовірно, вздовж сухопутного шляху із Мезії в Таврику[1040]. Датування цих пам'яток у межах другої половини І ст. та І—II ст.[1041] дозволяє пов'язувати їх як з походом Т. Плавтія Сільвана, так і з діяльністю Траяна. Однак написи на невеликих базах колонок, які були поставлені центуріоном І Італійського легіону М. Емілієм Северином, декрет на честь Агафокла евоката[1042], а також знахідка військового «монетного» дзеркала[1043] свідчать на користь появи римських військ в Ольвії ще у другій половині І ст. Ольвіополіти могли навіть укласти військовий союз з Т. Плавтієм Сільваном[1044].