Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба
- Автор: Коллектив авторов, Толочко Пётр Петрович
- Год: 1998
- Язык: украинский
- Год: Інститут археології НАН України
- ISBN: 966-02-0726-3
- Жанр: История
Электронная книга - «Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба». Краткое содержание книги:
Для істориків, археологів, усіх, хто цікавиться історією України.
Нечисленні епіграфічні пам'ятки першої половини І ст. свідчать про те, що вже в цей час Ольвія мала звичайну полісну структуру, тут функціонували основні органи полісної демократії[1016].
Інтерес Риму до Ольвії, що відроджувалася, спочатку був невеликий і в основному виявлявся в культурно-торговельних зв'язках. Одначе невдовзі вона активніше привертає до себе увагу Риму, що планомірно розширював свої володіння та сферу впливу. В І ст. починається поступове проникнення в Ольвію елементів римської культури. Вже з межі ер простежуються зв'язки з італійськими центрами, звідки у невеликій кількості в Ольвію надходили в амфорах, ймовірно, вино та олія з олив, а також нечисленні високохудожні вироби італійських керамістів та склодувів. Слід також відзначити романофільські тенденції окремих громадян, які були відомі Августам та навіть споруджують портик на їх честь [IOSPE, І2, 79, 181], хоча римських імен у цей час в Ольвії не було[1017]. Все це, безумовно, є відображенням інтересів римської політики, тим більше, що Ольвія навряд чи була у змозі провадити самостійну політику і прямувала у фарватері римської стратегії[1018]. Водночас найінтенсивнішими залишаються традиційні для міста зв'язки з малоазійськими та південнопонтійськими центрами: Візантієм, Синопою, Гераклеєю, Пергамом, Самосом, можливо, Косом. Слід також відзначити зв'язки з Аттикою, Східним Середземномор'ям, Александрією Єгипетською, а також з античними центрами Північного Причорномор'я. Італійський імпорт простежується тільки до межі І—II ст. В цей час за поширенням скляних виробів у Північному Причорномор'ї Ольвія займає друге місце після Боспору[1019].
Про стабілізацію економіки Ольвії в середині І ст. свідчить активізація будівельної діяльності, розширення виробничо-господарського передмістя, поновлення міського монетного карбування. Близько середини І ст. з'являється досить чисельна група міських монет із зображенням голови Зевса на аверсі та орла з назвою міста на реверсі. На частині серій є числові дифференти. Одночасні цим монетам золоті монети царя Фарзоя. На аверсі — зображення голови царя Фарзоя, на реверсі — орел, літери ОΛ, тамга або монограма, а також числові дифференти, аналогічні виявленим на міських мідних монетах. Ім'я царя Фарзоя трапляється як на аверсі, так і на реверсі[1020]. Наприкінці 70-х — на початку 80-х років І ст. замість золотих монет Фарзоя карбуються аналогічні їм срібні монети Інісмея (Іненсімея). Вірогідно, Інісмей був спадкоємцем Фарзоя, що випливає не тільки з факту карбування монет обох царів у Ольвії, а й із схожості їх родинних знаків[1021].
Рис. 80. Вотивний рельєф з Ольвії з зображенням Мітри Тавроктона. II ст. Мармур.
Слід відзначити, що в І—II ст. мідні монети Ольвії зберігають ознаки монет автономного міста. Згідно з епіграфічними пам'ятками, Ольвія залишалася самостійною державою із звичайною полісною структурою. Проте карбування тут монет царів Фарзоя та Інісмея, як правило, розглядається як доказ її безумовної залежності від цих царів, яких тривалий час вважали скіфськими[1022]. Дещо переконливіша думка про те, що Фарзой та Інісмей були правителями групи сарматських племен, які жили на північний захід від кордонів Ольвійської держави[1023]. Можливо, саме поховання Інісмея виявлено біля сучасного с. Пороги Вінницької області[1024]. З приводу підкорення Ольвії цим царям зауважимо, що одним із вагомих аргументів вважалась наявність так званої варваризації міста. Вивчення матеріальної та духовної культури Ольвії цього часу не вказує на її варваризацію[1025]. Наявність деяких елементів у культурі населення Ольвії, а тим більше речей, пов'язаних зі скіфо-сарматським оточенням, свідчить лише про контакти між ними. Самі монети царя Фарзоя теж не є підставою для висновку про насильницьке захоплення ним Ольвії та панування над нею. Адже ці монети відзначалися іменами ольвійських архонтів-епонімів[1026]. Діон Хризостом, який відвідав місто невдовзі після тривалого карбування тут монет Фарзоя та Інісмея, нічого не повідомляє про підкорення його скіфам чи сарматам. При цьому він особливу увагу приділяє відносинам Ольвії з оточуючими племенами і пише про їх постійні напади на місто. Згідно з епіграфічними даними, ольвіополіти неодноразово відряджали посольства до скіфів та сарматів, очевидно, щоб запобігти нападам на місто за допомогою дарунків або данини[1027].
1016
Карышковский П. О. Ольвия и Рим в І в. н. э. // Памятники римского и средневекового времени в Северо-Западном Причерноморье. — К., 1982. — С. 6.
1017
Савостина Е. А. Римские имена в ономастике Северного Причерноморья // СА. — 1977. — № 4. — С. 134.
1018
Анохин В. А. Монеты античных городов... — С. 58.
1019
Сорокина Н. П. Стеклянная посуда // Античные государства Северного Причерноморья. — М., 1984. — С. 235.
1020
Карышковский П. О. Монеты Ольвии. — С. 108—112; Анохин В. А. Монеты античных городов... — С. 58—59.
1021
Анохин В. А. Монеты античных городов... — С. 70.
1022
Латышев В. В. Исследования... — С. 160—161; Гайдукевич В. Ф. История античных городов Северного Причерноморья (краткий очерк) // АГСП. — М.; Л., 1955. — С. 61 та ін.
1023
Карышковский П. О. Находки монет Римской империи в Ольвии // НС. — 1965. — № 2. — С. 108, 115.
1024
Симоненко А. В., Лобай Б. И. Сарматы Северо-Западного Причерноморья вів. н. э. — К., 1991. — С. 75.
1025
Русяева А. С. О культурной жизни... — С. 3—25; Крапивина В. В. Ольвия. Материальная культура в І—IV вв. н. э. — К., 1993.
1026
Карышковский П. О. Ольвия и Рим... — С. 23.
1027
Латышев В. В. Исследования... — С. 190.