Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба

Життя в Ольвії відроджується не раніше кінця І ст. до н. е. Ймовірно, що в першій половині І ст. н. е. Ольвія вже займала південну третину як Верхнього, так і Нижнього міст, однак щільної міської забудови та оборонного муру покищо не виявлено. Саме в цей час починають формуватися виробничо-господарські комплекси майбутнього передмістя. Більш того, в Ольвії у цей час споруджуються такі будови громадського та культового призначення: стоя, яку Абаб присвятив імператорам Августу і Тіберію [IOSPE, І2, 181]; екседра, споруджена Діомедом Оронту, сину Абаба [IOSPE, І2, 182]; молитовня, відбудована архонтами [IOSPE, І2, 176].

Виникає питання про причини відновлення життя на території Ольвії через кілька десятиріч після гетської навали (тобто майже через покоління людей, які залишили це місце). Як правило, абсолютизується думка Діона Хризостома, який повідомляв, що, як йому здається, місто було відбудовано за бажанням оточуючих скіфів, які потребували торгівлі з еллінами, але не вміли влаштувати торгове місце на еллінський зразок [Or., XXXVI]. Цей висновок базується на припущенні самого Діона, а не на повідомленнях ольвіополітів, з якими він спілкувався.

На наш погляд, слід керуватися тим, що основою економіки античного міста було сільське господарство, а не торгівля[1012], значення якої абсолютизує Діон Хризостом. Для відродження життя на місці колишньої Ольвії були необхідні умови для відновлення господарської діяльності ольвіополітів, тобто передусім сільського господарства. А це стає можливим тільки за поліпшення воєнно-політичної ситуації у Північно-Західному Причорномор'ї, яке, на наш погляд, спостерігається тут близько останньої чверті І ст. до н. е. Політичне утворення Буребісти розпалося одразу після його смерті (44 р. до н. е.), а з 29 р. до н. е. почались планомірні дії римлян по підкоренню гетів, які більше не загрожували своїм східним сусідам. У цей час в районі Ольвії складаються сприятливіші умови для життя, ніж на нижньодніпровських городищах, бо невдовзі почалось просування на захід сарматських племен, з набігами яких римляни були змушені боротися ще коло 15 р. до. н. е. [Cass. Dio., LIV, 20, 3]. На межі ер частину нижньодніпровських городищ було зруйновано, а на інших — зводилися кам'яні оборонні мури[1013]. Є підстави вважати, що ці події були пов’язані з сарматськими набігами. Водночас сармати пройшли північніше Ольвії. Їх більше приваблювали багаті провінції Подунав’я, ніж зруйнована Ольвія[1014]. Інакше місто навряд чи було б відроджене.