Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба

Законодавча влада в Ольвії, як і раніше, належала народним Зборам, які відали всіма галузями державного управління — від обрання посадових осіб та дипломатичних відносин до турбот про громадські роботи, заготівлю хліба. Виконавча влада була представлена радою та магістратурами. Про склад ради,; її чисельність та способи обрання у Ольвії нічого не відомо. Можна тільки констатувати зростання ролі ради, котра, судячи з неодмінної формули «рада та народ», санкціонує всі постанови. В кількох написах є згадка про синедрів [IOSPE, І2, 43, 44, 47; НО, 47], що в перекладі означає «учасники наради». Рада та народ по їх доповіді приймали рішення, можливо, це члени тимчасової комісії, яка створювалася з частини членів ради для розробки конкретного питання:

Дії більшості магістратур мали колегіальний характер. Посадові особи змінювалися щороку. Існувало право багаторазового обрання на одну і ту саму посаду. Головною була колегія архонтів, яка складалася з п’яти осіб. Перший архонт отримував функції епоніма. Важливу роль відігравала колегія стратегів, яка складалася з шести осіб. Вона організовувала оборону міста, здійснювала командування військом. Відомі також в цей час агораноми, які відповідали за ринок, збирали сплату, скарбники, а також «цар». Остання посада, вірогідно, була довічною, мала релігійний характер. З'являється також почесне звання «отець міста», яке надавалося громадянам за особливі заслуги перед вітчизною. Воно відоме і в інших містах імперії[1056]. Притани у Ольвії в перші століття н. е. невідомі. Можливо, їхні функції виконували колегії архонтів та стратегів. Чисельність ряду колегій у Ольвії (архонтів — 5, стратегів — 6, агораномів — 5 осіб) була більшою, ніж, наприклад, у містах Малої Азії, де стратегів звичайно було 3—5 осіб, а агораномів — 1—3 особи[1057].

В Ольвії у другій половині II — першій половині ІІІ ст. спостерігається аристократизація влади, що виявилася передусім у посиленні ролі ради та зосередженні виконавчої влади в руках кількох родів. Значно поширився звичай відправлення тієї ж самої посади кілька разів, а також поетапне займання посад однією й тією ж особою. Аналогічні явища відомі практично повсюдно, наприклад, у Греції[1058], а також у Херсонесі[1059] та Тірі[1060].

Рис. 81. Крепіда Зевсова Кургана в Ольвії. II ст.

Розвитку аристократизації влади сприяло запровадження з II ст. у містах, передусім західних провінцій, тарифа на посаду. Заплатити за посаду можна було як грошима, так і будь-якими громадськими роботами. Частина посад ставала фактично спадковою для багатих сімей[1061]. Про таке явище в Ольвії свідчить не тільки зайняття високих посад певним колом багатих осіб, а й відзначення в декретах піклування про роботи і будови [IOSPE, І2, 40], будівництво на власний кошт, послуги місту за скрутних обставин [IOSPE, І2, 42, 183—185], а також, імовірно, сплата посольств та прийом, наприклад, сарматських царів [IOSPE, І2, 54; НО, 42].