Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба

Глава 3

Ольвія у другій половині І ст. до н. е. — третій чверті ІІІ ст.

В історії Ольвії римського часу вирізняються чотири основних етапи: перший (середина І ст. до н. е. — перша половина І ст.) — поступове відновлення міста та його економіки (від розорення Ольвії гетами на чолі з Буребістою з наступним відродженням життя тут до відновлення монетного карбування); другий (друга половина І — перша половина П ст.) — стабілізація економіки міста, поширення римського впливу (від відновлення монетного карбування міста до введення до нього римського гарнізону); третій (друга половина II — третя чверть III ст.) — розміщення в Ольвії римського гарнізону з наступним входженням її у склад провінції Римської імперії (від введення римського гарнізону до другого розорення Ольвії «готами» і припинення на деякий час життя тут); четвертий (остання чверть III — середина — третя чверть IV ст.) — криза та поступове припинення життя на городищі (від другого «готського» розорення Ольвії з наступним остаточним припиненням тут життя).

Ольвія, так само, як і міста Західного Понту, зазнала навали військ гето-даків на чолі з Буребістою між 55 та 48 рр. до н. е., але не пізніше битви при Фарсалі 48 р. до н. е.[1006]. Найвірогіднішим здається 55 р. до н. е.[1007].

Ритор з Віфінії Діон Хризостом, який перебував у Ольвії наприкінці І ст., писав, що місто борисфенітів не відповідає колишній славі внаслідок неодноразових розорень та війн; «останнє та найбільше розорення його відбулося не більш, як сто п'ятдесят років тому, гети взяли його та інші міста на лівому березі Понту аж до Аполлонії». Саме тому частину міст не було відновлено, а інші перебували в поганому стані. До того ж на них наринула маса варварів [Or., XXXVI]. Крім повідомлення Діона Хризостома непрямим свідченням наявності гетської навали є декрет кінця II ст. на честь Каллісфена, сина Каллісфена, який походив «від предків славетних, відомих Августам, котрі побудували наше місто...» [IOSPE, І2, 42]. Під предками Каллісфена слід розуміти не вихідців з метрополії VI ст. до н. е., а громадян, які взяли участь у відновленні Ольвії після гетської навали[1008].

Саме з гетською навалою слід пов'язувати розвал оборонного муру, виявлений на Центральній вишині міста[1009]. Кілька десятиріч на місці Ольвії життя не було. На це вказує брак культурного шару, а також епіграфічних та нумізматичних матеріалів другої половини I ст. до н. е.

Не виключено, що частина мешканців залишила Ольвію ще до гетської навали, свідченням чого є утворення пустирів у місті ще в II ст. до н. е.[1010]. Після розгрому міста гетами ольвіополіти, що залишились живими, були змушені шукати притулку або в інших античних центрах, або у варварському середовищі. Під останнім маються на увазі нижньодніпровські городища, які не всі були зруйновані гетами. Поява цих городищ у III—II ст. до н. е. майже збігається із загибеллю поселень периферії Ольвії. Цілком вірогідно, що мешканці цих поселень взяли участь у створенні городищ, що пояснює їх значну еллінізацію, особливо на межі ер. Саме в цей час на поселенні поблизу с. Золота Балка починають будувати не каркасні на кам'яному цоколі, а цілком кам'яні будинки[1011].