Суспільно-політичні твори
- Автор: Міхновський Микола Іванович
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-966-7173-09-9
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Суспільно-політичні твори». Краткое содержание книги:
Видання буде корисним не тільки професійним історикам та політологам, а й усім тим, хто цікавиться історією та політичною ідеологією України.
Видання здійснено за фінансового сприяння Фундації родини Чопівських (Юрій Чопівський, США)
Що є сили треба стерегтись і боротись проти того, щоб часом не скоїлося з нашим народом саме тепер оте нещастя. Але не всякий і не кожний «свій» буде корисним для нашого народу. Є такі «свої», що гірше від чужинців потягнуть наш народ у неволю, темноту та безземелля! Тільки той має право бути народним представником, кому боляче бачити кривду і нужду народну, хто відчуває болі й страждання свого народу, наче свої власні.
Хто хоче йти до Думи, назвавшись ім’ям народного представника, тільки на те, щоб збільшити панське панування, хай спиниться: бо він зробить найбільший злочин проти свого народу. Та сам нарід інстинктом не вибирає своїх ворогів, і звідусіль надходять вісті, що селяни вибирають тільки селян. Се навіть дало привід графові Вітте висловити своє вдоволення, що Дума буде мужицькою. Через що ж так радіє вельможний граф? Невже через те, що біля селян легше буде поратись? Не хочемо в се вірити, але графові радощі звучать пересторогою для українського народу. Уявім собі, що представниками українців у Думі Державній будуть виключно самі селяни — саме тоді, коли росіяни й поляки виставлять цвіт своєї інтелігенції. Що зможуть зробити там недосвідні в політиці, нетямущі селяни? Не досить сказати «хочемо землі!», щоб земля вже й була. Треба зуміти досягти свого. Треба через Думу перевести ряд реформ — одну по одній, направлених до однієї цілі: добробут, розвит, освіта й щастя українського народу. Для сього треба тямущих людей, перейнятих інтересами народними. Отже, треба, щоб рядом з селянами були вибрані до Думи й інтелігентні сили українського народу. Треба тих і других. А чи багато в нас таких інтелігентів? Скільки було галасу та ґвалту, а де тепер сини українського народу, тепер, коли треба послужити велику службу Україні? Де вони поховались? Чиїм богам служать? В чию одежу перелицювались? Кипить жвава боротьба на Україні поміж партіями, але ті партії не українські. Кожна з тих партій добивається, щоб її вибранців, її ставлеників нарід український послав до Думи, хоч ні одна партія не має на се права, як партія неукраїнська. Та нікому сього сказати, бо українська інтелігенція мовчить, наче мертва, і не йде до свого народу в сей такий великий, такий важливий час. От же слухайте, хто є живий на Україні — озвіться. Йдіть, поки не пізно, на поміч свому народові і проведіть до Думи дійсних своїх, українських кандидатів, справжніх борців за інтереси українського народу.
Уживайте свого права і не давайте свого народу на поталу.
Слобожанщина. — 1906. — 25 березня.
Листок з української історії XVIII століття
Як відомо, повстання Богдана Хмельницького мало ціллю «визволити увесь нарід український з-під іга лядського, єгипетського», як сказав се Богдан Хмельницький. Але Україна пишалася свободою дуже недовгий час. Росія, втягнена через повстання Богдана Хмельницького до війни з Польщею, укінчила сю війну відомою Андрусівською умовою 1667 р.
Після сієї умови Україна була розшарпана на дві частини: правобережна віддана Польщі, лівобережна Росії, і таким чином український нарід знов був повернений у рабство.
Розуміється, сей поділ зроблений проти бажання українського народу, який рвався до національної єдності, але він був мудрим політичним заходом з боку варшавського та московського урядів, які сподівались таким чином легше приборкати непокірливий, свободолюбний дух українців.
27 березня 1793 р. правобережна Україна більш як через сто років по Андрусівській умові забрана була Росією.
Століття панування поляків над Україною визначається страшними заходами Польщі, виміряними для знищення українського народу. З одного боку, помста за повстання Богдана Хмельницького, з другого боку — ляк перед повсякчасним нахилом українців з’єднатися знов докупи з тією частиною, що була під Росією — робили з польських панів дійсних катів над людом українським.
Се було справді щось нелюдського, і сучасні пісні переповнені описами безправного становища української маси. З одного боку пан-поляк, з іншого мужик-українець, а посередині єврей-купець-орендар, який стає раз у раз на боці дужого. Кожен іншої нації, іншої віри, інших інтересів економічних та класових. Ся страшенна мішанина інтересів загостряла боротьбу до нечува-ного розміру, бо все, що йшло на користь або подобалось рабові українцеві, те шкодило і було бридке і панові-полякові, і крамареві-евреєві. Про якусь рівність не могло бути й мови, і нарід український щохвилини відчував своє принижене та поневолене становище.