Суспільно-політичні твори

Передовиця. Харків, 11 березня 1912 р.

Коли відомий російський ліберальний діяч Струве, що колись видавав за кордоном «Освобождение», виступив у ліберальній же «Русской мысли» з гакатистичною статтею проти українства, оголошуючи український рух «дійсним народним та державним лихом» і закликаючи російську прогресивну думку енергійно, без усяких двійчастостей та потурань «ступити до ідейної боротьби з українством», то впливова ліберальна російська преса не озвалася проти Струве ані слівцем. Тільки «Новое время» вустами Кривенка похвалило Струве й висловило вдоволення, що й ліберали нарешті вкупі з націоналістами стають до боротьби з українством. Тоді сьому ніхто не хотів вірити, але даремно українська преса домагалася, щоб ліберали голосно по впливових партійних дневниках своїх заявили свою незгоду та несолідарність із думками та закликами Струве та Кривенка. Вони уперто мовчали. Вже тоді ми зазначили з притиском, що се є значуча мовчанка, що за нею схована принципіальна згода усіх російських партій і поглядів в справі українській, усі вони вороже дихають проти нас, усі бажають смерті українству, усі копають йому яму в тій чи іншій формі, усі тільки й ждуть нагоди, щоб погубити нас. Але праві та націоналісти говорять се щиро й одверто і через те з’являються в ролі чесних противників, ліберали ж ще не насмілюються голосно висловити свої вовчі думки, проте хижі та налиті кров’ю очі зраджують їх. Хоч і не дуже зручно ховають ліберали свої дійсні думки, але поміж українцями ще й досі є чимало сентименталістів, які вірять російським лібералам, вірять в їхню прихильність. Сі українці щиро вірять, начебто тільки російське правительство прикро ставиться до українства, але нація російська аж переповнена любов’ ю до українського руху і мріє про ту щасливу хвилину, коли уділить знову українцям їх права!