Вибрані твори

А що ж конструктувати на селянській ділянці засобами художнього слова? Ясно — ті кадри революційного селянства, середняцтва й незаможництва, що йдуть шляхом піднесення свого господарства в кооперативних його формах, що всотуються в загальне соціялістичне будівництво, будучи воднораз і одним із його чинників, рушіїв, двигунів. Революційно-селянська література перестане бути революційною, коли не матиме постійно цього завдання на оці. Спілка «Плуг» написала в перших параграфах свого статуту 1922 року, що вона заснована для боротьби з власницько-міщанською ідеологією серед селянства — і це має бути її гаслом у повній мірі й надалі. Не країна окремішніх заможніх господарів, а країна великої техніки, великої соціалістичної промисловости, індустріальної і сільськогосподарської — такою має стати наша республіка. До цього ми йдемо — і свої літературно-громадські зусилля маємо прикладати до швидшого поступу на цьому велетенському шляху до нового життя.

Та ці зусилля письменницькі внести свою посильну частку праці в загальну трудову скарбницю будуть тоді лише дійсні, корисні і актуальні, якщо озброїмось ми великим мистецьким умінням, якщо скваліфікуємось на добрих майстрів художнього слова і до природнього свого хисту додамо великі технічні знання, великий досвід, нагромаджений минулими літературними поколіннями. Але, якщо в галузі політики революція з перших днів дала певні кадри досвідчених керовників, майстрів революційно-політичної справи, теоретиків і практиків її, що відразу зуміли взятися за збудовання нового апарату радянської влади, якщо в галузі економіки не бракувало робітників, що з величезними зусиллями, ламаючи всі перешкоди й труднощі, зуміли устаткувати нове радянське господарство, — то в галузі мистецтва тих достатніх кадрів революційних майстрів не було. В літературу ми прийшли учнями, що ледь-ледь тямили первісні елементи її. І якщо ми говоримо про добу реконструкції господарства, тобто констатуємо факт повного використання минулої спадщини, повної загрузки всіх засобів виробництва, що лишились нам від буржуазії — на літературній ділянці ми ще похвалитися цим не можемо. Літературна спадщина минулого, величезний досвід минулих літературних поколінь, їх технічні надбання, їх уміння оформлювати свій словесний матеріал, компонувати його з метою якнайкращої систематизації і виявлення своєї думки, її чуття, якнайсильніше впливати на свого читача засобами емоціонального зараження через художні образи — цього всього в повній мірі ми не опанували, цього ще молода радянська література як слід не вміє.