Вибрані твори

Але мистецтво, зокрема література, в цьому загальному культурному процесі дуже відставала, почавши свій розвиток, власне, з другого п'ятиріччя, з років 1922-23, коли, з початком НЕП'и розвинулись видавництва, коли припинилась озбройна боротьба на Україні і заговорили про черговий — третій — освітній фронт як нагальну, першорядну потребу, коли відбувся XII з'їзд комуністичної партії і сказав своє владне слово про національну політику.

Цей початок другої п'ятирічки, роки 1922-23, і були, власне, початком відродження української літератури в її нових радянських формах. Тоді ж розпочав свою комашину роботу на революційно-селянській літературній ділянці і «Плуг», збираючи молоді літературні, породжені Жовтнем сили, допомагаючи їм оформитися і виявитися. Зусиллями, головним чином, плужан 1923 року видавництво «Шлях Освіти» видає «Бібліотеку селянина» (в світ вийшло 42 книжки) — першу систематичну серію українських радянських художніх видань для масового читача, що в сотнях тисяч примірників розійшлися між нового читача (не ставимо на перше місце різних раніших видань, Всеукрліткома[534] тощо, бо через відсутність апарата розповсюдження ці видання майже змарнувались і впливу на читацьку масу великого не зробили та й на широкі читацькі маси розраховані не були). Отож ця «Бібліотека селянина» була перша організована спроба революційно-селянського письменства виявитися в книжці — і спроба успішна, ефективна.

Але майже все це минуле, друге п'ятиріччя української радянської літератури (ми розглядаємо її революційно-селянський сектор) жило ремінісценціями, спогадами, вражіннями, впливами п'ятиріччя першого — доби збройної громадянської війни, одвертих сутичок бідноти з багатіями. Червоний фронт, бандити, партизани, голод, ревкоми, одверті виступи куркульні, продподаток, перші спроби утворити комуни і колективи — ось що складає зміст літературних творів минулої доби. Підсумки її бачимо в трьох альманахах «Плуга»[535], в журналі «Плужанин», в сотні плужанських книжок, помічених роками 1922-27. Знов нагадуємо, що ми розглядаємо лише революційно-селянський сектор жовтневої літератури, але коли б схотіли захопити її всю, так ті ж явища спостерегли і в альманасі «Гарта»[536], і в збірнику аспанфутів[537], і в «Радіо в житах» В. Поліщука та в «Осени» Хвильового, і в перших числах «Молодняка», «Гарта»[538] і «Вапліте»[539] — скрізь переважають вражіння перших років революції, скрізь іще бракує висвітлення доби творчого будівництва, нових шляхів відбудови нашого радянського господарства, не кажучи вже про те, що робітник — головний творець і організатор цього господарства, — лишається ще й досі десь на останньому плані, не освітлений, не виявлений, хоч ніби й пора б на те.

Зокрема, майже не відбився в художній літературі геніяльний кооперативний план товариша Леніна, цей наріжний камінь дальшого соціялістичного будівництва. Загальні агітаційні заклики до комуни, пара невеличких оповідань на цю тему (на зразок «За політику партії» Л. Первомайського[540] в третьому альманасі «Плуга» та «Історії однієї комуни» Я. Качури[541] в «Бібліотеці селянина») — і по тому. Тим часом саме на плекання цієї ідеї, виображення її всіма можливими способами мусить бути прикладено якнайбільше зусиль — і в цьому мусить полягати основа тематичного плану нової третьої п'ятирічки, що оце в неї вступаємо.