Твори в 4-х томах. Том 2
- Автор: Хемингуэй Эрнест Миллер
- Год: 1980
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- Переводчик: Владимир Иванович Митрофанов
- Жанр: Зарубежная классическая проза
Электронная книга - «Твори в 4-х томах. Том 2». Краткое содержание книги:
Із книги «СМЕРТЬ ПОПОЛУДНІ»
ПЕРЕМОЖЕЦЬ НІЧОГО НЕ ЗДОБУВАЄ,
ЗЕЛЕНІ УЗГІР'Я АФРИКИ
ОПОВІДАННЯ 1936 РОКУ
МАЄШ І НЕ МАЄШ
П'ЯТА КОЛОНА
ОПОВІДАННЯ ПРО ГРОМАДЯНСЬКУ війну В ІСПАНІЇ
ВИБРАНА ПУБЛІЦИСТИКА 1937-1939
— Я піду зготую каву, — сказав він негрові.— А потім перев'яжу тебе.
— Я не хочу кави.
— А я хочу, — відказав Гаррі. Але в каюті йому запаморочилося в голові, й він повернувся на палубу.
— Видно, доведеться обійтися без кави, — сказав він.
— Я хочу води.
— Зараз.
Він налив негрові кухоль води з обплетеного бутля.
— Навіщо ти наддав газу, коли вони почали стріляти?
— А навіщо вони почали стріляти?
— Мені потрібен лікар.
— Гадаєш, лікар тобі допоможе більше?
— Лікар мене вилікує.
— Лікаря матимеш ввечері, як прийде човен.
— Я не хочу чекати ніякого човна.
— Гаразд, — сказав Гаррі.— Зараз ми спустимо ці мішки на дно.
Він почав кидати мішки за борт. Однією рукою робити це було нелегко. Мішок з повним бутлем важить лише сорок фун-<уів, але не викинув він і десятка мішків, як йому знову запаморочилось у голові. Він сів на настил кокпіта, потім ліг.
— Ти замордуєш себе, — сказав негр.
Гаррі лежав нерухомо, поклавши голову на мішок. Мангрове галуззя нависало над кокпітом, утворюючи затінок у тому місці, 'де він лежав.
Він чув, як над заростями посвистує вітер, і бачив крізь листя високе холодне небо й тоненькі пасма хмар, які гнав північний вітер.
«Поки вітер не вщухне, човна не буде, — думав він. — Хто повірить, що ми вийшли в море, коли назустріч дме отаке».
— Гадаєш, човен прийде? — спитав негр.
— Аякже, — сказав Гаррі.— Звісно, прийде.
— Вітер надто сильний.
— Вони вже шукають нас.
— За такої негоди? Навіщо ти брешеш? — негр говорив, майже торкаючись губами мішка.
— Заспокойся, Веслі,— сказав йому Гаррі.
— І він ще каже, щоб я заспокоївся, — не вгавав негр. — Заспокоївся. З якої радості? Що здохну, як собака? Ти мене в це втяг. Тепер і витягай мене звідси.
'—Заспокойся, — лагідно сказав Гаррі.
— Човен не прийде, — сказав негр. — Я знаю, що не прийде. А мені холодно, чуєш? Я не можу більше терпіти цього болю і цього холоду, чуєш?
Гаррі сів, відчуваючи слабість і порожнечу всередині. Негр стежив за тим, як він опустився на одне коліно, узяв у ліву Руку зап'ясток правої, що безвладно висіла, й затис його між коліньми, а тоді, вхопившись за дошку, прибиту до планшира, почав підтягуватися й нарешті встав, дивлячись униз, на негра, і все ще затискуючи праву руку між коліньми. Гаррі подумав, Що досі не знав, що таке справжній біль.
* — Коли вона в мене витягнута, коли зовсім рівна, то менше болить, — сказав він.
— Давай, я тобі підв’яжу її,— озвався негр.
*— Я не можу зігнути її в лікті,» сказав Гаррі.» Вона в мене отак і заклякла.
— Що ми робитимемо?
— Викидатимемо мішки, — відповів йому Гаррі.— Може, ти б скинув за борт ті, що в тебе під рукою, Веслі?
Негр спробував дотягтися до мішка, але застогнав і відкинувся на спину.
— Так болить, Веслі?
— О боже, — сказав негр.
— А може, якби ти нею поворушив, вона б менше боліла?
— Я поранений, — сказав негр. — І не збираюся ворушитись. Я поранений, а він хоче, щоб я кидав мішки.
— Заспокойся.
— Якщо ти скажеш це ще раз, я збожеволію.
— Заспокойся, — рівним голосом повторив Гаррі.
Негр зойкнув і, гарячково обмацавши руками палубу, витяг з-за комінгса точильного бруска.
— Я тебе вб'ю, — сказав він. — Я з тебе кишки випущу.
— Чим? Бруском? — сказав Гаррі.— Заспокойся, Веслі.
Негр заплакав, уткнувшись обличчям у мішок. Гаррі знову заходився повільно піднімати мішки з бутлями й перекидати їх через борт.
РОЗДІЛ СЬОМИЙ
Все ще кидаючи у воду мішки, він почув стукотіння мотора і, обернувшись, побачив човен, що вийшов з-за вигину берега й тепер протокою наближався до них. Це була біла моторка з вітровим склом і жовтою рубкою.
— Якийсь човен іде, — сказав він. — Допоможи, Веслі.
— Не можу.
— Ну, дивися, Веслі,— сказав Гаррі.— Те, що було досі, я б забув, але це вже запам'ятаю.
— Пам'ятай, пам'ятай, — відповів йому негр. — Я теж нічого не забуду.
Обливаючись потом, Гаррі хапав здоровою рукою мішки з бутлями й кидав їх у воду; він працював щосили й уже не озирався на човен, що повільно наближався протокою.