Твори в 4-х томах. Том 2
- Автор: Хемингуэй Эрнест Миллер
- Год: 1980
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- Переводчик: Владимир Иванович Митрофанов
- Жанр: Зарубежная классическая проза
Электронная книга - «Твори в 4-х томах. Том 2». Краткое содержание книги:
Із книги «СМЕРТЬ ПОПОЛУДНІ»
ПЕРЕМОЖЕЦЬ НІЧОГО НЕ ЗДОБУВАЄ,
ЗЕЛЕНІ УЗГІР'Я АФРИКИ
ОПОВІДАННЯ 1936 РОКУ
МАЄШ І НЕ МАЄШ
П'ЯТА КОЛОНА
ОПОВІДАННЯ ПРО ГРОМАДЯНСЬКУ війну В ІСПАНІЇ
ВИБРАНА ПУБЛІЦИСТИКА 1937-1939
Один із них визирнув з-за дверей і, певно, побачив берег, бо заляскотів до інших.
— Виходьте, — сказав я, — а то стрілятиму.
Почали виходити.
Скажу я вам, треба бути останнім падлюкою, щоб холоднокровно постріляти отакий-от сумирний гурт, не кажучи вже про те, що це не так просто зробити; та й човен потім не відмиєш.
Вони почали виходити, й були налякані, й вони не мали зброї, але їх було дванадцятеро. Я позадкував до корми, тримаючи напоготові карабін.
— Стрибайте за борт, — сказав я. — Тут неглибоко.
Жоден не ворухнувся.
— Стрибайте ж!
Ніхто не ворухнувся.
— Ану, жовтяки, щуроїди заморські,— сказав Едді.— Марш за борт!
— Заткнися, п'янюго! — сказав я йому.
— Не вміти плавати, — озвався один китаєць.
— Тут не треба вміти, — сказав я. — Тут неглибоко.
— Ану за борт, чуєте! — сказав Едді.
— Перейди-но на корму, — сказав я йому. — Тримай рушницю в одній руці, а другою візьми жердину й покажи їм глибину.
Він підняв мокру жердину й показав їм.
— Не треба плавати? — спитав мене той самий китаєць.
— Ні.
— Правда?
— Правда.
— Де ми?
— На Кубі.
— Твоя злодій, — сказав він, переліз за борт, завис на мить на руках, а тоді розтиснув пальці. Голова його зникла, але зразу ж вигулькнула — вода сягала йому до підборіддя. — Твоя злодій, — сказав він. — Твоя погана злодій.
Він був розлючений і до дідька сміливий. Він сказав щось по-китайському, і решта й собі полізли з корми у воду.
— Порядок, — сказав я Едді.— Піднімай якір.
Коли ми виходили в море, зійшов місяць, і ми побачила китайців, що по шию у воді йшли до берега, і світлу смугу піщаного пляжу, і кущі за нею.
Ми проминули рифи, я знов озирнувся й побачив пляж і гори, що поволі виростали над ним; потім я взяв курс на Кі-Уест.
— Ну, тепер можеш іти спати, — сказав я Едді.— Але ні, стривай, спочатку зійди в каюту й відчини ілюмінатори, щоб вивітрився сморід. І принеси мені йоду.
— Що сталося? — спитав він, коли приніс йод.
— Порізав палець.
— То, може, дай мені штурвал?
— Іди лягай, — сказав я. — Я тебе розбуджу.
Він умостився на койці, вбудованій в перегородку кокпіта, над бензиновим баком, і за хвилину заснув.
РОЗДІЛ П'ЯТИЙ
Притримуючи штурвал коліном, я розстебнув сорочку й подивився на те місце, куди мене вкусив містер Сінг. Укус був нічогенький, і я припік його йодом, а потім сидів за штурвалом і міркував, чи укус китайця не заразний, і прислухався до мірного стугону двигуна й шуму води за кормою, і кінець кінцем вирішив: та ні, якого біса, в такої цяці, як той містер Сінг, укус не може бути заразний — він, певно, драїв зуби двічі-тричі на день. А нехай йому, тому містерові Сінгу. Бізнесмен з нього був, звісно, кепський. А може, й непоганий.
^іоже, він просто перейнявся до мене довірою. їй-богу, я так її не розкусив, що він за один.
Отож тепер усе вже було просто, коли не зважати на Едді. Цей п'яниця, як нап'ється, неодмінно розпустить язика. Я сидів за штурвалом, дивився на Едді і думав: хай йому біс, якщо він ‘помре, гірше йому не буде, а я матиму спокій. Побачивши його на човні, я сказав собі, що доведеться його порішити, та потім, коли все так добре владналося, в мене не піднялася рука. Тепер же, коли я дивився на нього, розпластаного на койці, ті думки знову лізли мені в голову. Але я сказав собі, не псуй діла, не роби того, в чому ти потім каятимешся. Та тут-таки згадав, що він навіть не заявлений у списку екіпажу і що мені доведеться сплатити за нього штраф, і мене знову посіли сумніви.
Так чи так, часу на роздуми вистачало, і я йшов своїм курдом, попиваючи з пляшки, що її приніс Едді. Лишалося в ній небагато, тож допивши її, я відкоркував останню зі свого властного припасу, і, скажу вам, приємно було сидіти за штурвалом,!і ніч для переходу випала добра. Зрештою все вийшло добре, хоч я і не раз був ладен поставити на всьому хрест.
На світанку Едді прокинувся. Він сказав, що почуває себе зовсім кепсько.
— Ану, потримай штурвал, — сказав я йому. — Я хочу глянути, що там і як.
Я перейшов на корму й вихлюпнув на неї відро води. Але вона і так була чистісінька. Я ще раз пройшовся скреблом по борту. Розрядив рушниці й сховав у каюті. Але револьвера з пояса не зняв. У каюті повітря було чисте й свіже, ніякого запаху. Тільки трохи замочило койку крізь правий ілюмінатор, тож я задраїв ілюмінатори. Тепер жоден митник на світі не вчув би тут китайського духу.