Твори в 4-х томах. Том 2

— Прибудемо на місце, зроблю тобі все, що треба, Веслі,— Сказав він. — А зараз полеж тихо.

— Чоловік страждає, а тобі начхати, — сказав негр. — Та чи ти людина після цього?

— Я все зроблю, Веслі. Ти тільки полеж тихо.

— Нічого ти мені не зробиш, — сказав негр. Той, що стернував, — його звали Гаррі Морган, — промовчав, тому що йому подобався цей негр і тому що за такі слова треба було б дати як слід, а дати як слід він не міг. Негр провадив своєї:—Чому ти не зупинив човна, коли ті почали стріляти?

Той, що стернував, не відповів.

— Невже вантаж спиртного дорожчий за людське життя?

Гаррі зосереджено дивився вперед.

— Чом би нам було не зупинитись? Віддали б їм спиртне, — і край.

— Ні,— сказав Гаррі.— Вони б забрали і спиртне, і човен, а нас запроторили б у тюрму.

— Я тюрми не боюся, — сказав негр. — Я кулі боюся.

Він уже діяв Гаррі на нерви, і терпець йому уривався.

— Та хто з нас тяжче поранений? — спитав він. — Ти чи я?

— Ти поранений тяжче, — сказав негр. — Але я ще ніколи Не був поранений. Я і думати не думав, що мене поранять. Я не наймався, щоб мене поранили. Я не хочу бути пораненим.

— Заспокойся, Веслі,— сказав йому Гаррі.— Від того, що ти отаке верзеш, тобі не полегшає.

Вони наближалися до острова. Коли вони ввійшли на мілководдя й попереду вже мала відкритися протока, сонце почало сліпити очі. Негр чи то марив, чи то втратив розум від болю; в усякому разі, він говорив без угаву.

'’і— Навіщо зараз возити спиртне? — казав він. — Сухий закон скасовано. Кому потрібна вся ця контрабанда? Чому б не возити спиртне пароплавом?

Гаррі уважно придивлявся до входу в протоку.

— Чому люди не можуть жити чесно і пристойно й заробляти чесною й пристойною працею?

Гаррі помітив брижі там, де вода хлюпотіла об берег протоки, хоч самого берега проти сонця не бачив. Він розвернув човен, крутячи штурвал однією рукою, протока відкрилася перед ним, і він повільно пройшов нею до мангрових заростей. Підійшовши до берега заднім ходом, він заглушив обидва двигуни.

— Я можу кинути якір, — сказав він. — Але підняти його потім не зможу.

— Я не можу навіть ворухнутися, — сказав негр.

— Бачу, ти зовсім розкис, — сказав йому Гаррі.

Йому нелегко було вивільнити, підняти й кинути невеликий якір, але зрештою він упорався з цим і заходився попускати канат, доки він не напнувся, і човен, сіпнувшись, зупинився в густому галуззі, що полізло в кокпіт. Потім перейшов на корму й спустився в кокпіт. «Господи, що тут робиться», — подумав він.

Цілу ніч після того, як він перев'язав рану негрові, а негр забинтував йому руку, він стернував, стежачи за компасом, а коли розвиднілося, побачив, що негр лежить у кокпіті серед мішків; але тоді він вдивлявся у море, й стежив за компасом, і виглядав маяк на Сенд-Кі, й у нього не було часу, щоб подивитися, що робиться в човні. А там робилося страшне.

Негр лежав між розкиданими мішками, задерши вгору ногу. Вісім куль пробили корпус, розщепили планки, вітрове скло розлетілося. Він не знав, скільки бутлів розбито. Там, де не засохла кров негра, засохла його власна кров. Але найстрашнішим— принаймні так йому зараз здавалося — був запах спиртного. Все просякло цим запахом. Човен тепер спокійно стояв у мангрових заростях, але Гаррі не міг позбутися відчуття хитавиці, що цілу ніч метляла їх у затоці.