Твори в 4-х томах. Том 2

— Ковтни, — сказав я йому й побачив, як він схопив пляшку і приклався до неї.

Я повернувся на корму.

— Гаразд, — сказав я. — Нехай шестеро переходять сюди.

Хоч хвилі були невеликі, містерові Сінгу й кубинцеві-весля-

реві доводилося напружуватися, щоб удержувати човен на місці й не давати битись об борт. Я почув, як містер Сінг сказав щось по-своєму, й усі китайці полізли до нас на корму.

— По одному, — сказав я.

Він знову щось сказав, і тоді шестеро китайців вервечкою вилізли на корму. Вони були різні заввишки й завтовшки.

— Проведи їх до каюти, — сказав я Едді.

— Прошу сюди, джентльмени, — сказав-Едді. Хай йому чорт, видно, цього разу він таки добряче приклався.

— Замкни каюту! — сказав я, коли всі вони ввійшли всередину.

— Слухаю, сер, — сказав Едді.

— Я поїду по решту, — сказав Сінг.

— Гаразд, — відповів я йому.

Я відштовхнув їх, і хлопець повеслував до берега.

— Слухай-но, — сказав я Едді,— відірвися від тієї пляшки. Ти вже й так хоробрий.

— Слухаю, капітане, — сказав Едді.

— Та що з тобою?

— Мені це діло до вподоби, — сказав Едді.— Кажеш, треба просто відвести його великим пальцем?

— От чортів п'яниця, — відповів я. — Дай-но і я ковтну.

— Більше нема, — сказав Едді.— Не сердься, капітане.

— Слухай. Тепер пильнуй і тільки побачиш, що Сінг вручив мені гроші — повний уперед.

— Слухаю, капітане, — сказав Едді.

Я намацав другу пляшку, взяв штопор і витяг корок. Добре сьорбнувши, я повернувся на корму, загнав корок у шийку й сховав пляшку за двома обплетеними бутлями з водою.

— Містер Сінг повертається, — сказав я Едді.

— Так точно, сер, — сказав Едді.

Човен із хлопцем-веслярем знову підплив до нас.

Вони зайшли з корми, й цього разу я почекав, поки вони вхопляться самі. Містер Сінг ухопився за встановлений поперек корми коток, по якому ми витягували в човен велику рибу.

— Нехай піднімаються, — сказав я. — По одному.

Ще шестеро різнокаліберних китайців вилізли на корму.

— Відімкни каюту, й нехай заходять, — сказав я Едді.

— Слухаю, сер, — сказав Едді.

— Замкни каюту.

— Слухаю, сер.

Я побачив, що він знову став за штурвал.

— Ну що ж, містере Сінг, — сказав я. — Давайте подивимося на решту.

Він сунув руку в кишеню й простяг мені гроші. Я схопив Його руку разом з грошима, а коли він поточився вперед, висмикнув його на корму й другою рукою вхопив за горло. Ту ж мить я відчув, як човен здригнувся й пішов, набираючи швидкість, і хоч я був зайнятий містером Сінгом і перед очима в мене борсався й тіпався його тулуб, крізь те тіпання я ще встиг помітити, що кубинець стоїть у себе на кормі з веслом у руці й дивиться нам услід. А містер Сінг борсався й тіпався дужче, ніж дельфін на остені.