Українець і Москвин: дві протилежності

Ґоти прийшли в Україну окремими племенами, бо тоді культурно ще не дозріли до створення держави. Лише поживши сотку років серед культурних русів, навчилися від них організовувати державну адміністрацію, і вже НАПРИКІНЦІ свого перебування в Україні (в 350 році) вибрали спільного для всіх своїх племен короля Ерменриха. Наші сармати навчили їх їздити на коні, реорганізували їх військо, організували їм кінноту. Між іншим, це відбилося на їхній соціяльній гієрархії. Коли сармати почали організовувати Готську кінноту, то, ясна річ, першими кандидатами на кіннотчиків були люди найвищого знатного роду. Це поділило їхню знать на вищу — кіннотників і нижчу — піхотників. Той поділ став у них потім традиційним. Мабуть, почали вони і українізуватися, бо вже перший наступник Ерменриха називався Withemir (Winithar).

На півдні України тоді було вже багато християн (мабуть, були і в Києві), і ґоти прийняли ВІД НИХ християнство. В IV ст. готський єпископ Улфіла (311–361 pp.) виробив Готську азбуку, взоруючись на грецьку і, мабуть, руську. Ерменрих був дуже жорстокий, і тому його вбили наші князі, а в 375 році, з допомогою ґуннів вигнали готів з України.

Роль готів в Україні німецькі історики роздувають до дитяче смішного абсурду. На наш сором і ганьбу знайшлися і наші раби (вже не малороси, а малонімці), які з лакейською послужливістю «помагають з матері сорочку здирати» (див.: D. Antonowitsch. «Deutsche Einflusse auf die Ukrainische Kunst»; R. Smal–Stockyj. «Die germanisch–deutschen Kultureinflusse im Spiegel der ukrainischen Shrache» і «Slavs and Teutons»; A. Yakowliw. «Das deutsche Recht in der Ukraine»).

Німці, а за ними і наші «більші німці, як самі німці», не моргнувши оком, пишуть, що ґоти створили велику готську державу в Україні; цивілізували праукраїнців. Мало що не створили (вплинули) праукраїнське мистецтво (Д. Антонович), правосвідомість (А. Яковлів), ба, навіть мову (Р. Смаль–Стоцький). (Бажани — Тичини запевняють, що не німці, а москвини). Ледве чи знайдете де інде аж так ганебний сервілізм.

Дикі ґоти, як свідчить Тацит, були ще на первісному щаблі культури в IV ст., жили з ловецтва та грабунку — ці дикуни мали б цивілізувати великий, старий народ, що тоді вже кілька тисяч років мав найвищу в світі культуру? Дикі, ворогуючі між собою племена, які в IV ст. ще не виросли понад первісну стадію племінної організації, мали б організувати державу (та ще й велику) для народу, який мав її вже тисячоліття, і то таку, якої не подолала найбільша тоді імперія — Перська, таку, яка розбивала залізні римські легіони; таку, яка торгувала з усім світом вже понад тисячу років? Дикі Готи, що мандрували в своїх пралісах і ніколи не бачили на свої очі не те що корабля, але й звичайного воза, вони мали б навчити будувати кораблі та міста той нарід, який мав їх уже тисячу років і плавав своїми кораблями по всьому Чорному і Середземному морях? Дикуни, що, як свідчить Тацит, знали лише одне право: грабуй, убивай, кради, пияч, — вони мали б дати високу правосвідомість народові, що вже кількасот років мав таких філософів, як Анахарзис, з його етичними поглядами, зависокими навіть для наших часів? Дикі племена, які не доросли ще до стадії рільництва, мали б дати рільничу термінологію народові, рільничому вже понад 3000 років? Мали б дати ремісничу термінологію, не знаючи як виглядає не те що місто, але навіть звичайний віз? Кажуть, що Готи створили велику державу в Україні. Коли? Аж прожили в Україні 150 років — в 350 році щойно спромоглися на короля. В 350 році створили свою державу, а в 375 році та «держава» накивала п’ятами з України. «Існувала» аж… 25 років… в уявленні німецьких істориків та їхніх наших підбрехувачів.