Українець і Москвин: дві протилежності
- Автор: Штепа Павло
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Відродження
- ISBN: 978-966-538-277-0
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Українець і Москвин: дві протилежності». Краткое содержание книги:
Видання вирізняється величезним масивом залученої інформації, однозначністю інтерпретацій історичних та ін. фактів, безкомпромісністю авторської позиції. Тому — залежно від ставлення до української ідеї — воно викличе гарячий схвальний відгук в одних читачів і обурення в інших.
Видання книги «Українець і москвин» є відповіддю на нескінченний потік антиукраїнських публікацій у Росії й Україні та на такі ж висловлювання багатьох російських політиків і московських п’ятиколонників на українській землі.
В Америці є кількадесят мільйонів людей німецького походження; є кілька мільйонів італійського походження і є щонайбільше два мільйони українського походження. До останньої війни наша імміграція складалася своїм походженням виключно з сільського пролетаріяту. По війні приїхало кількадесят тисяч з усіх суспільних верств. А нема де правди діти: з України виїздили на еміграцію не все найліпший елемент нації. І ось навіть така не найліпша і нечисленна — в порівнянню до німецької чи італійської — наша українська імміграція за лише десять останніх років уже видала понад десять ДІТЕЙ, що їх чужі фахівці кваліфікують як музикальних геніїв чи близьких до Геніїв. А що видала велика німецька або італійська імміграція?
Ніхто не цікавився статистикою тих наших дітей, які діставали найвищі нагороди в американських (канадійських) школах. А якби ми таку статистику мали, то самі не повірили б тому фантастично високому відсоткові цих наших дітей щодо кількости нашої імміграції і всього населення Америки. На підставі власного понад 40–річного спостереження сміємо твердити, що український народ є найздібнішим народом.
Найздібніший і наймузикальніший. А чому ж ми не маємо, скажім, композиторів світової слави?
МАЄМО! Та не лише вороги, але й ми самі «даруємо» їх сусідам і несусідам. Така вже «щира» наша вдача, мабуть! Чи хто досліджував національне походження П. Чайківського або М. Глінки? Чи інших «русскіх», «польських», «німецьких» і т. д. композиторів? А мати Л. Бетовена була українка на ім’я Кеверич (див.: «Encyclopedia Britannica».). В. Моцарт, Й. Бах народилися в тих околицях Німеччини, що заселені нащадками колишніх русів. Моцарт, Ліст, Бах — імена не німецькі так, як і Чайківський, Глінка не московські.
Наш Д. Бортнянський в композиторському змагу, що його влаштувала Італійська Музична Академія, переміг славного на весь світ В. Моцарта. Нашого музичного Генія М. Березовського (1745–1777) москвини загнали в могилу на 32–ім році його життя. Другого музичного нашого Генія А. Веделя (1767–1805) москвини задушили в тюрмі на 39–му році життя за те, що не хотів творити для москвичів. М. Леонтовича (1877–1921) москвини застрілили на 44 році його життя. М. Лисенко (1842–1912) творив принагідно, у вільні від заробіткової праці хвилини, перевтомлений і під пильним оком московської поліції. Про цих ми знаємо, бо їм пощастило виявити себе. А СКІЛЬКИ ПРОПАЛО ПО СЕЛАХ — НЕВИЯВЛЕНИХ? А скільки потенційних геніїв загинуло, коли Україна століттями боронила Европу від азійських орд (а Европа за нашою спиною спокійно розбудувала свою культуру)? А яку величезну потенціяльну творчу силу, творчий Геній має наша нація — показує нам вся наша праісторія, історія і сучасність.
І незважаючи на такі жахливо, катастрофально несприятливі історичні умови, все ж українська нація МАЄ ЧИМ ПИШАТИСЯ. Багато що УКРАЇНА ВКЛАЛА ДО СКАРБНИЦІ ВСЕЛЮДСЬКОЇ КУЛЬТУРИ. Біда лише, що «правнуки погані» не знають тих своїх власних скарбів. А їх помітили навіть чужинці. Частину (дуже маленьку) їх помічень ми навели в попередніх розділах. Ось ще одна. Німецький поет Ф. Боденштедт сто років тому писав: «Ціле життя кількох людей не вистачить, щоб дослідити українську народну творчість: його пісні, казки, перекази, легенди» (F. Bodenstedt. «Die poetische Ukraine»). Життя кілька сот фахівців не вистачить, щоб висвітлити тему «Творчий Геній української нації». Лише сухий каталог тої творчості, без коментарів, був би кількадесяттомовий.
Культурна творчість трипільців, державно–орґанізуюча творчість скитів, мистецька та економічна творчість сарматів, християнсько–цивілізаційна творчість русів, творчість національних дороговказів «поборників святої волі» — українського козацтва — старого на Дніпрі і нового в Карпатах.
Велич розмаху! Висота злету! Глибина ідей!
…І яка ж катастрофально жахлива диспропорція з сучасністю і сучасниками!
Причини? Про них громом гримів наш національний пророк; про них розпучливо кричала наша Касандра; про них вже пів століття безутомно тлумачить нам Дмитро Донцов.