Червоний Голод. Війна Сталіна проти України

Російська правляча верхівка, яка до середини 2000-х років знову почала активно втілювати свої імперські амбіції в регіоні, заплутала цю проблему ще більше, розцінивши слова Ющенка як напад на Росію, а не на СРСР. Проросійські кола в Україні підтримали позицію Кремля: в 2006 році група російських націоналістів у Харкові, очолювана членом місцевого осередку Компартії, намагалася з погрозами вдертися в офіс історика Володимира Калініченка, який писав про голод у Харківській області.[1286] У 2008 році російська преса засудила вшанування Голодомору як «русофобські» заходи, а російський Президент (на той час Дмитро Медведєв) відхилив запрошення взяти в них участь, вважаючи розмови про «так званий Голодомор» «аморальними».[1287] У кулуарах Медведєв погрожував лідерам колишніх радянських республік і радив не голосувати за визнання Голодомору «геноцидом» в Організації Об’єднаних Націй. За словами британського принца Ендрю, Медведєв сказав Президентові Азербайджану, що той може «забути про Нагірний Карабах» (регіон, за який ведуть боротьбу Азербайджан і Вірменія), якщо проголосує за пропозицію визнати Голодомор геноцидом.[1288]

Ця кампанія не обмежувалася дипломатією, а включала також створення російського історичного наративу, котрий не заперечував голод, але послідовно применшував його значення. У Росії майже не вшановують ні український, ні загальносоюзний голод, також бракує публічних обговорень цієї теми. Якщо голод у Росії і згадують, то тільки в контексті заперечення особливих страждань українців. У 2008 році російський вчений Віктор Кондрашин опублікував найбільш промовисту версію цього контрнаративу. Його праця «Голод 1932–1933 років. Трагедія російського села» оповідає про жахи тих років у Пензенській області на Поволжі. Кондрашин не заперечує, що в Україні був масовий голод. Навпаки, його робота продемонструвала, що Сталін розпочав жорстокий процес колективізації та підтвердила, що той замовив «бездумну» конфіскацію зерна в 1932–1933 роках, чудово розуміючи, що мільйони селян помруть. Але Кондрашин також заявив, що кількість загиблих в Україні українські дослідники завищують, а на Поволжі — занижують, у той час як політика Сталіна впливала на всіх однаково. «Механізм створення голоду був єдиним» як в Росії, так і в Україні, — сказав він в одному інтерв’ю, додавши, що «жодних національних розбіжностей» не було.[1289]