Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Критика » Українське письменство
Українське письменство - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Українське письменство

Электронная книга - «Українське письменство». Краткое содержание книги:

У виданні вперше зібрано більшу частину праць із літературознавства та історії нашого письменства, що вийшли з-під пера Миколи Зерова (1890—1937) — видатного українського вченого, поета і перекладача, чий творчий доробок, за словами Євгена Сверстюка, залишається монолітним і дорогоцінним уламком храму української культури.
1 ... 170 171 172 173 174 175 176 177 178 ... 747
Перейти на страницу:

1919

Гнат Михайличенко{103}

Ігнатій Михайлич. Нар. 27 вересня 1892 р. † 21 листопада 1919 р.

Гнат Михайличенко був син селянина, народився в м. Миропіллі на Курщині (недалеко від границі Курщини й Харківщини, поблизу м. Сум, у сфері української колонізації). Першу освіту здобув у ріднім містечку, в двокласовій школі, по скінченні якої (1907 р.) вступив до Курської фельдшерської школи, де пробув один рік, а потім (1909 р.) — до середньої сільськогосподарської школи в Деркачах, поблизу від Харкова. В деркачівській школі Михайличенко вибув чотири роки, але курсу не скінчив і, виключений «за революційний образ мислення», переїхав продовжувати агрономічну освіту до Москви, де разом з тим одвідував народний університет ім. Шанявського. З початком війни покликано його по мобілізації до війська, але по короткій мілітарній кар’єрі Михайличенко покинув армію й нелеґально оселився в Харкові, де, між іншим, чимало працював над самоосвітою. Революційна робота видвинула його, як представника лівих течій української есерівської партії, донесла його до посади народного комісара Радянської Української Республіки, і вона ж спричинилася до його передчасної смерті в нещодавно минулому листопаді.

Політична робота в значній мірі затримувала розвиток літературного хисту Михайличенка — Ігнатія Михайлича, як підписував він свої белетристичні твори. Кілька коротеньких ліричних п’єс у прозі, щирих і шляхетних, видрукувано ним у збірнику «Червоний вінок», журналах «Музаґет» та «Мистецтво» — «Кострубата блакить», «Чуже свічадо» (акварельні плями), «Повія». Остання має підзаголовок: з циклу «Місто», який показує, що в автора був намір пов’язати свої ліричні мініатюри в ширші цикли. Невидрукуваний поки що й його роман (власне, не стільки роман, скільки лірична п’єса на зразок симфоній Андрія Бєлого), читаний минулого літа в студії «Музаґету». Багато працював Михайличенко в обсягу красного письменства, зоставшись у Києві після виїзду радянського уряду, але, здається, більшість його паперів згинула безповоротно під час передсмертного його арешту. А це велика шкода для молодої нашої прози, бо Ігнатій Михайлич, безперечно, був індивідуальністю виразно окресленою.

1919

Василь Чумак{104}

† 21 листопада 1919 р.

Покійник був жертвою терору, і з кону життя зійшов ще дуже-дуже молодим (ледве досягнувши 20 років), розстріляний в останні дні пробування в Києві Добровольчої армії, як активний член української партії «боротьбистів».

Життя небіжчикове — коротке й нескладне. Народився в селянській сім’ї в м. Ічні Борзенського повіту на Чернігівщині; освіту здобув самотужки, підготувавшись до VI кл. Городнянської гімназії; учився на заробіток з приватних лекцій, і, закінчивши середню школу, прибув на початку цього року до Києва. Опублікував під власним найменням коло двох десятків поезій (в «Мистецтві» та одеському альманахові «Червоний вінок»). Здебільшого це юнацькі спроби пера, безпосередні, щирі, іноді наївні, а проте деякі з них («Осіннє», «Дві душі») показують в авторові живе поетичне чуття, перед яким не закрита була перспектива розвитку.

Вічний спокій йому, — з молодих наймолодшому…

1919

«Енеїда» Верґілія{105}

Міф про троянську війну

В основі «Енеїди» Котляревського, так само, як її літературного первотвору — «Енеїди» Верґілія, лежить низка давніх грецьких переказів про так звану «Троянську війну». Перекази ці, одні з найпопулярніших в цілій грецькій міфології, оповідають, як упало під ударами Долі могутнє Троянське царство (в нинішній Малій Азії), з самого заснування свого призначене на руїну, — як будівничий троянського замку цар Лаомедонт вчинив непрощенний гріх, образивши всевишніх богів, що як наймити допомагали йому мурувати стіни міста; як до внука цього Лаомедонта, царевича Парида[66], заявилися на горі Іді три славні богині — мати богів Гера (в латинській міфології — Юнона), богиня розуму Афіна Палада (Мінерва) і богиня краси Афродіта (Венера) — і просили присудити найвродливішій з-поміж них яблуко; як Парид передав те яблуко Афродіті і дістав як нагороду приворожену до нього чарами богині царицю спартанську Гелену; як ображене вивозом Гелени військо грецьких королів облягло Трою і як по довгій десятилітній облозі величне місто дісталося на поталу мечу і огню, спокутувавши таким чином гріх Лаомедонта і зухвальство Парида.

вернуться

66

Котляревський, йдучи слідом за російськими перекладами, зве його Парисом (Paris, Paridis). Те ж саме відносно Сивіли (в рос. мові Сивилла).

1 ... 170 171 172 173 174 175 176 177 178 ... 747
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)