Электронная книга - «Українське письменство». Краткое содержание книги:
У виданні вперше зібрано більшу частину праць із літературознавства та історії нашого письменства, що вийшли з-під пера Миколи Зерова (1890—1937) — видатного українського вченого, поета і перекладача, чий творчий доробок, за словами Євгена Сверстюка, залишається монолітним і дорогоцінним уламком храму української культури.
Відношення «Енеїди» Котляревського до «Енеїди» Верґілія
Форма
«Перелицьовуючи» «Енеїду» Верґілія, Котляревський перш за все значно її скоротив. Його «Енеїда» має всього 6 частин і 7500 коротких ямбічних рядків. Перша частина коротенько переказує першу й четверту пісні Верґілія (пісні 2 і 3, оповідання Енея про свої пригоди пропущено зовсім); друга — п’яту; третя — шосту; четверта — сьому. П’ята частина дає стислий перегляд змісту двох пісень: восьмої (строфи 1—45) і дев’ятої (строфи 46—141); а шоста навіть трьох — десятої (стр. 1—73), одинадцятої (строфи 74—118) і дванадцятої (стр. 119—171). Найбільш лаконічним і найменш інтересним являється Котляревський в перших двох частинах своєї поеми, де він підлягає впливу інших жартівливих поем. В частинах третій і четвертій талант його розгортається, і травестія перетворюється в широку громадську сатиру. Масштаб оповідання поширюється; з’являються епізоди і образи, які не мають певної паралелі у Верґілія, — такі: картина пекельних мук і описання воєнних зборів у Лації. Частина п’ята і шоста дають стисле коротке оповідання, дуже близьке до латинського тексту; подекуди трапляється навіть дослівний переклад латинського виразу. Гумористична вигадливість слабшає, творчість підупадає.
Чим же керувався і щó саме випускав Котляревський, переробляючи латинський текст? На це питання можна одповісти, хоча б порівнявши шосту пісню Верґілія з третьою частиною Котляревського. У Верґілія після коротенького оповідання про висадку Енея і перше побачення з Сивілою читаємо, як, вертаючись до своїх кораблів, знаходять троянці на узбережжі труп знаменитого троянського сурмача Мізена і, спаливши тіло, насипають високу могилу. Римський поет розробляє цей епізод докладно, бо має на думці пояснити своїм переказом назву Мізенового мису, недалеко від теперішнього Неаполя. У Котляревського цього епізоду немає зовсім. Далі центральним місцем в 6-й пісні Верґілія, без сумніву, є візія Енея і пророцтво Анхіза про дальшу долю троянського народу, — яке займає трохи не чверть всієї пісні (вірші 679—892). У Котляревського ввесь зміст його викладено в двох неповних строфах:
Енею, годі вже журитись:
Од його має розплодитись
Великий і завзятий рід;
Всім світом буде управляти,
По всіх усюдах воювати,
Підверне всіх собі під спід.
І римськії поставить стіни,
В них буде жити, як в раю;
Великі зробить переміни
Во всім окружнім там краю;
Там будуть жить та поживати,
Покіль не будуть цілувати
Ноги чиєїсь постола…
