Суспільно-політичні твори

Подивимося, що учиняють німці в своїй державі з завойованими поляками в Познані. В Германії теж існує конституція. Недаремно Познань звуть прусською Ірландією. Для поляків в Познані існують ось які закони[332]:

1. Можна сікти різками сільських робочих і прослугу;

2. Не можна жалітися на господаря (німця) за «побої», коли вони зроблені «справедливо»;

3. Поліція вертає до господарів утікача-робітника і присилує дослужити по контракту, хоч там їм небезпечно для життя.

Школа в Познані на німецькій мові, і всі хлопчики-поляки повинні в ній учитися. Німці-учителі глузують в школах з польської нації і на хлопчиків-поляків вішають дошки з написом: «Ямерзенний хлопчик, смів розмовляти по-польськи».

Німці-учителі так немилосердно б’ють польських дітей, що багацько їх умирає — од побитого нутра і голови. Се доказано масою судових процесів.

Поляків у війську катують так, що сотки їх вибирають собі за ліпшу долю самовбивство.

Те, що дозволяється у всій Германії, в Познані борониться; і в дійсності право спілок, зборів, громад, товариств мають тільки німці.

В Познані заведені такі страшні тюрми, що увесь світ жахається.

В Познані німецьке правительство не хоче відкрити навіть німецького університету, не дивлячися на вимоги поляків познанських.

Населення Познані, де колись високо стояла і процвітала наука, упало культурно так низько, що по-польськи там не друкується нині ні однієї серйозної книжки.

І все це лихо досягло цієї страшної ступені для поляків після того, як в Германії була заведена конституція. Читачеві ясно, для кого конституція в Германії.

Нам зауважать, що познанські поляки, отже, сидять у німецькім парламенті і можуть боронити інтереси свого народу. «Сидять, — відповімо ми, — сидять і слухають, як німці безсоромно в їх присутності глузують з них і вигадують, якими б засобами викоренити поляків в Познані, а поляки сидять, слухають та нічого не вдіють, бо їх у парламенті меншість.

Австріяки-німці намагаються перевищить англічан і німців германських в жорстокості свого поведения з націями поневоленими. Кому не відомі страждання чехів, босняків, герцеговинців і інш. в конституційній Австрії? І вийшло, що надії усіх поневолених націй, що після знесення самодержавства настане рай для них, не справдилися. Ліпше стало жити пануючим націям і значно гірше — націям поневоленим, що не збудували своєї власної організації для боротьби за свої інтереси. Народи зрозуміли, що конституція гарна тільки для того народу, котрий складає свою окрему незалежну державу, і що для нації завойованої конституція, надана нацією-паном, є тільки переміна кайданів; а кайдани — однаково кайдани (чи залізні, чи золоті), із якого металу не були б зроблені. І нині усі поневолені нації запалилися здобути своєї власної незалежної держави, автономії повної, безмежної: хочуть самі управлятися, хочуть бути панами на своїй території, а не доручати владу над собою чужинцям.