Суспільно-політичні твори
- Автор: Міхновський Микола Іванович
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-966-7173-09-9
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Суспільно-політичні твори». Краткое содержание книги:
Видання буде корисним не тільки професійним історикам та політологам, а й усім тим, хто цікавиться історією та політичною ідеологією України.
Видання здійснено за фінансового сприяння Фундації родини Чопівських (Юрій Чопівський, США)
І справді, з вуст учителя дитина чує чужі для неї звуки, книжки наповнені словами й образами, які нічого не промовляють до розуму і серця дитини, на кожному кроці доводиться долати дивні поєднання. Механізм читання не дає дитині ніякої радості: для чого складати звуки, якщо з цього нічого не виходить? Бо не може дитина здогадатися, що «зипун, телега, трясло, колобок» — виражають цілком реальні поняття. Припустимо, одначе, що жадібна до знань дитина хоче зрозуміти зміст цих дивних слів. Якщо вчитель не побоїться, то він зробить переклад, і тоді дитина зі здивуванням дізнається, що «зипун» — кожух або свита, що «телега» — віз, що таке «трясло» і «колобок» — сам учитель, мабуть, не знає. Зробивши, одначе, такий переклад, учитель вчинить злочин, бо інспектори народних шкіл звільняють учителів від посад за пояснення дітям уроку малоросійською мовою... Які ж результати такого стану шкільної освіти? Відомий російський педагог Ушинський так описує й оцінює малоросійську школу: «Ця школа, по-перше, набагато нижча народу: що ж означає вона зі своєю сотнею погано завчених слів перед [океаном] того безкінечно глибокого, живого і наповненого радістю, які напрацював і вистраждав цей народ упродовж тисячоліть; подруге, така школа безсила, тому що вона не вибудовує розвиток дитини на єдино плодотворному душевному ґрунті — на народній мові й на народному почутті, що відобразилося в ній; по-третє, така школа непотрібна: дитина не тільки входить у неї цілковито чужою, але й виходить із неї в чужу їй сферу. Невдовзі вона позабуває десятки великоросійських слів, яких навчилася в школі, а разом з тим позабуває і ті поняття, що були до них прив’язані. Народна мова і народне життя знову заволодіють її душею та заливають і згладжують всіляке враження школи, як щось цілковито їм чуже. Що ж зробила школа? Гірше аніж нічого: вона на декілька років затримала природний розвиток дитини. Залишається, щоправда, грамотність або, краще сказати, на-півграмотність, і то не завжди, і може придатися для того, щоб напівросій-ською мовою написати якого-небудь наклепа. Душу ж людини така школа не розвиває, а псує».
Можна, однак, заперечити, що Ушинський надто згущує фарби, що школа все ж випускає грамотних підлітків, що школа повинна сприяти знищенню малоросійської мови, що, нарешті, російська мова не така далека від малоросійської і т. і.
Насамперед, відповімо тим особам, котрі стверджують, що з огляду на близькість російської мови до малоросійської навчання малороса російською зовсім не складне, і відповімо словами іншого відомого російського педагога, члена вченого комітету при Міністерстві народної просвіти Весселя, кот — рий, кажучи про необхідність малоросійських підручників у школі, висловлює таку думку: «Не навчати народної мови, означає не дозволяти розвиватися думці народній, усім духовним силам народу, означає залишати народ у постійному ранньому дитинстві. Якщо ж ми розпочнемо навчати народ не його мови, а хоча б найбільш спорідненої, найближчої, то зробимо ще гірше: ми спотворимо самостійний розумовий розвиток народу, ми спотворимо всю його духовну природу». Утім, ці особи самі поступово відмовились би від своїх, імовірно, помилкових тверджень, якби їм надали можливість vice versa[329]у вигляді успішного педагогічного засобу навчати великоросійських дітей грамоти малоросійською мовою.
До цього треба додати, що малоросійська мова не така вже й близька до російської, як це стверджують особи, недостатньо знайомі з предметами, про які йде мова. Річ у тому, що в малоросійській мові є велика маса слів, які цілковито або майже збігаються у вимові з російськими словами, але мають у цих мовах абсолютно різне значення. Як приклад, вкажу на слово «люлька», що малоросійською означає «трубка», а російською «колиска» і т. і. Найпростіша російська фраза: «Он пил воду» не буде зрозумілою для малоросійської дитини внаслідок співзвучностей, бо малоросійською «он» означає «ось», «пил» означає «пил (пилюка)» і т. і. Як нелегко розібратися з цими омонімами, переконує надрукований переклад однієї поеми Шевченка: фразу «Пішла луна гаєм» перекладач Бєлоусов передає: «Вспыхнул месяц тёмный, лес минуя». Тим часом ця фраза дослівно означає: «По лесу раздалось эхо». Якщо освічений перекладач, що міг за змістом здогадатися про значення слова, збився з пантелику від того, що «луна» малоросійською означає «эхо», то чого ж ви хочете від дитини?
329
Навпаки (латин.). — Ред.