Любов дика та прекрасна

— О-о-о, міледі, — видихнула маленька Мей. — Це найбільша краса, яку мені доводилося бачити!

— Нарешті ця дитина сказала щось розумне, — погодилася Сьюзен. — Удома ще не наважилися підняти свої маленькі голівки підсніжники, а тут уже все цвіте!

Кат усміхнулася до них обох, думаючи про те, що це будинок для закоханих. І Босвелл невдовзі буде тут, якщо ще не чекає на неї. Карета зупинилася, і її конюхи опустили сходинки, а з вілли тим часом виходила тутешня прислуга. Юний синьйор Кіра відрекомендував їх. Там були шафар Паоло та його дружина економка й кухарка Марія, а ще двоє дівчаток, що допомагали на кухні, дві покоївки та півдесятка садівників.

— Лорд Босвелл, — запитала вона в Паоло, — він іще не приїхав?

— Нікого не було, мадонно.

Кат обернулася до синьйора Кіра.

— Ваш посильний сказав, що доставив мого листа на віллу лорда Босвелла. Де його вілла?

— Зовсім поряд, синьйоро графине.

Вона знову повернулася до Паоло.

— Нехай хтось із садівників покаже начальникові моєї варти дорогу туди.

— Si[27], мадонно!

— Коналле, їдь туди!

Горянин знову скочив у сідло.

— От гарячка! Так вам нетерпеливиться, — невдоволено пробурмотів він.

— Та не переймайся ти так, — гукнула графиня у відповідь. — Я впевнена, що та чорноока красуня, на яку ти так витріщався, зачекає. — І вона засміялася, почувши не надто пристойну відповідь, з якою Коналл виїхав із двору. Кат повернулася до юного Кіра.

— Будете сьогодні моїм гостем, синьйоре. Уже надто пізно повертатися до міста самому.

Вони увійшли до вілли. Кат усе дуже подобалося. На першому поверсі був прямокутний передпокій зі сходами посередині, а ще три вітальні, бібліотека, родинна їдальня, їдальня для врочистих обідів та три кухні. Коли вони піднялися на другий поверх, Марія заговорила:

— Боюся, будиночок зовсім маленький, мадонно. Усього лише шість спалень. Хоча третій поверх досить просторий і я підготувала для ваших служниць чудову кімнатку просто над вашою.

Вона продибала коридором до оздоблених різьбленням дверей, прикрашених лев’ячими головами, з вишуканими ручками із золота та порцеляни. Урочисто відчинивши двері, Марія виголосила:

— Ессо[28], мадонно! Ваша спальня.

Кат увійшла до просторої, добре провітрюваної кімнати з двома високими подвійними вікнами на маленькі металеві балкони, навислі над садком на задньому дворі. Далі красувало море.

У кімнаті стояло величезне високе ліжко, задрапіроване шовковою зеленкувато-блакитною тканиною та вкрите покривалом такого самого кольору. Теплих відтінків меблі були з добре відшліфованого горіхового дерева, а стіни мали кремовий колір, позолоту вгорі та на стелі. Обабіч вікон висіли важкі шовкові портьєри кольору морської хвилі. Завіси з кремового шовку ніжно розмаював морський бриз. На прохолодній кахляній підлозі лежали товсті овечі шкури. Навпроти вікон, ліворуч від ліжка був великий камін, оздоблений різьбленим мармуром. Довершували обстановку велика шафа, стіл і кілька стільців.