Любов дика та прекрасна

— Кат. — Почувши його пестливий голос, вона похитнулася. — Кат, ясочко моя, кохана, як ти тут опинилася?

— Я вдова, Френсісе. Патрик помер.

— Царство йому небесне. — Вони рушили назустріч одне одному. — Анґусе! Поклич сюди священика! — наказав лорд Босвелл, а потім схопив Катріону й, поволі огортаючи її руками, торкнувся нетерплячих вуст графині своїми вустами. Він упивався її солодкістю, тихо щось примовляв, не розриваючи поцілунку.

Цілковито віддавшись почуттям, які, мов буря, налетіли на неї, Кат прихилилася до нього. Ноги не тримали її. Вона чула, як серце калатає, просто в неї у вухах. Нарешті Катріона спромоглася вдихнути повітря:

— Навіщо священик?

Міцною рукою підтримуючи її, він поглянув в обернене до нього обличчя.

— Бо я хочу побратися з тобою, моя кохана, просто зараз! Цього ж вечора! Доки ніякі королі, родичі чи ще хтось знову нам не завадили!

— О, Френсісе, — прошепотіла вона. — Як же я за тобою сумувала! — І залилася сльозами.

— Не треба плакати, серденько. Ти тепер у безпеці зі мною, і цього разу вже ніхто не розлучить нас! А тепер, кохана, поясни мені, як це Джеймі поступився й відпустив тебе до мене?

— Він не відпускав мене, Френсісе. Я втекла. Джеммі тепер головний у Ґленкірку, і він вирішив, що це моя єдина можливість утекти. Те, що сталося між Джеймсом Стюартом, Патриком і нами, жодним чином не стосується Джеммі. Він певен, що тепер Джеймі не спаде на думку мститися Леслі.

Кат повела коханого в будинок.

— А наш кузен-король знає, де ти?

— Йому пояснили, що я поїхала до Франції, щоб оговтатися після втрати чоловіка. Уявляю, як він розгнівався, адже мені було наказано цієї весни повертатися до двору. Він навіть написав королю Генріху, просив його допомоги повернути мене додому. Генріх Наваррський просив переказати тобі вітання.

— Ти зустрічалася з ним?

— Так! Він чудово до мене поставився. Розповідав, як страшенно він шкодував, коли йому довелося вислати тебе з країни.

— Генріх завжди добре ставився до жінок, — усміхнувся Босвелл. — До молодих і до старих. До вродливих і до потворних. Він уміє обворожувати, а жінкам це подобається!..

І не встиг він договорити, як Кат повела його до вітальні, з вікон якої відкривався гарний вид на море. Швидко обернувшись, вона спитала:

— А кому належить та вілла, на якій ти досі жив?

— Графові ді Лікоза.

— А цими довгими ночами, мілорде, ви спали з його дружиною чи дочкою?

Сині очі Френсіса весело блиснули.

— Ревнуєш, люба? — піддражнив він її.

— Якщо вона ще хоч раз бодай погляне на тебе, я з неї серце вирву!

Він засміявся.

— Кохана, обережніше. Графиня ді Лікоза — відома відьма.

— Та невже? — байдуже перепитала Кат.

Він посміювався.

— їй подобається, що селяни та інші невігласи так думають, і вона насправді досить добре знається на лікарських травах. Жінка користується тією додатковою владою, яку дає їй така недобра слава. Вона наполовину туркеня, її мати народилася в Мореї й багато років тому попалася в полон до Анжелиного батька. У неї є два брати, старший із яких за химерним вивертом долі двадцять років тому потрапив у полон до турків. Так само, як його мати колись стала християнкою, він став мусульманином. Тепер він один із султанових воєначальників.