Любов дика та прекрасна
- Автор: Смолл Бертрис
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-4109-1
- Переводчик: Наталья Третьякова
- Жанр: Исторические любовные романы
Электронная книга - «Любов дика та прекрасна». Краткое содержание книги:
— Вона дуже красива? — запитала' Кат.
— Так, — щиро відповів Босвелл, — але селяни називають її Анжело дель Дьяволо — Янголом диявола.
Він підійшов, щоб обійняти її.
— Кат, кохана моя, я не хочу говорити про Анжелу. Боже мій, я просто повірити не можу, що це насправді ти! Ти знаєш, скільки разів уві сні я бачив таку зустріч, розуміючи, що вона неможлива? Уявляєш, як жадав побачитися з тобою, упевнений, що мені в цьому житті вже не судилось обійняти тебе? Небагато ночей я провів наодинці, та ще менше — не згадуючи з болем тебе! — Він ніжно витер пальцем сльозу на її щоці. — А що з нашими дітьми?
— Усе гаразд, — прошепотіла вона тихим, придушеним голосом. — Вони в безпеці в Ґленкірку, з Меґ. Джеммі відправить їх до нас, коли це буде безпечно. Ще якихось кілька місяців, і ми нарешті станемо справжньою сім'єю.
Його руки ще дужче стиснули її, і губами він торкнувся її вуст.
— Добре б побути трохи нареченим, перш ніж стати батьком, кохана моя.
Вона тихо засміялася.
— А вам не здається, мілорде, що про це треба було думати до того, як у моєму череві завдяки вам зародилося трійко дітей.
— І я вже не можу дочекатися зародження четвертої, любенька моя!
Двері салону прочинились, і до них увійшов усміхнений Коналл разом з Анґусом та священнослужителем у чорній одежі.
— Отже, це ви, Франциско, кличете мене так несамовито!
— Єпископе Паскуале! Коли ви повернулися з Рима?
— Сьогодні по обіді, дякувати Богові. Адже ці два дикуни вдерлися до церкви, вимагаючи священика. Вони перелякали моїх людей мало не до смерті! То нащо вам так терміново знадобився священик, Босвелле? Не схоже, щоб ви на тонку пряли.
Граф вивів Кат уперед.
— Мілорде єпископ, дозвольте відрекомендувати вам Катріону Майрі Леслі, графиню Ґленкірка. Ми хочемо одружитися.
— Ні, Босвелле. Про ваші заручини не було оголошено в церкві.
— Забудьмо про це, друже мій!
Єпископ усміхнувся.
— З якого б це дива, Франциско? Дитя моє, — провадив він далі, перевівши погляд на Кат, — чи добре ви знаєте цього чоловіка?
— Він батько моїх трьох молодших дітей, мілорде єпископ, — відповіла Кат. — Ми б одружилися ще шість років тому, якби наш король не погрожував кардиналові Сент-Ендрю, що почне переслідувати церкву, якщо той дозволить мені розлучитися. Тепер я вдова, і хоча король Джеймс вирішив зробити мене своєю коханкою, я втекла зі своєї батьківщини, щоб побратися з лордом Босвеллом. Будь ласка, мілорде єпископ, забудьте про ті формальності. Я була в дорозі майже два місяці, проїхала понад тисячу миль. Ми з мілордом не бачилися три довгі роки. Будь ласка, одружіть нас сьогодні!
— І давно ви овдовіли, дочко моя? — запитав єпископ.
— Цього місяця буде два роки, як мій перший чоловік відплив у Новий світ. Але його корабель так туди й не потрапив.
Єпископ поглянув на двох людей, що стояли перед ним. Було зрозуміло, що це не двійко нетерплячих дітей, а щиро закохані одне в одного дорослі. А вже саме це було незвично, коли йшлося про шлюб двох людей високого походження. До того ж єпископові подобався лорд Босвелл, і він розумів: що раніше той зможе позбутися Анжели ді Лікоза, то краще. У тому, що з чарівною жінкою, яка стоїть зараз перед ним, Босвелл назавжди забуде про Анжелу, єпископ не мав сумнівів.
— Гаразд, Франциско та Катеріно. Я сьогодні одружу вас. Приходьте до церкви Санта-Марія дель Маре в Амальфі за годину.
— На цій віллі є освячена каплиця, мілорде єпископ, — м’яко мовила Кат.
— Дуже добре, дочко моя. То зробимо це просто тут. Коли?
— Лише дайте мені час, щоб переодягтися. — Вона обернулася до Босвелла й заговорила шотландською: — Заміж за Патрика я виходила в пеньюарі під час пологів. А всю цю зиму я тільки те й робила, що готувала наречених до весіль. Отож, коханий, для тебе й для себе самої я витрачу трохи часу, щоб і мені побути нареченою.
Він узяв її за плечі й поцілував у чоло.
— Іди, моя кохана. Я потурбуюся про єпископа.
Єпископ Паскуале зручно влаштувався й залюбки попивав із келиха солодке світло-золотаве вино, яким частував його лорд Босвелл.
— Я завжди знав, що ти народився під щасливою зіркою, Франциско, інакше твоя голова давно вже злетіла б із плечей. Твоя наречена — чарівлива істота. То король Шотландії домагався її?