Любов дика та прекрасна

Каплицю вілли, невеличку, у романському стилі, було збудовано раніше за будинок. Колишньому власникові вілли вона правила за мечеть, але тепер їй повернули християнський вигляд — такий наказ дав Бенджамін Кіра. Гебрей-банкір захоплювався своєю клієнткою, яка зберігала відданість католицькій вірі, коли вся Шотландія навернулася в протестантизм. Коли йому повідомили, що в будинку, придбаному для графині Ґленкірка, є давня каплиця, Кіра наказав поновити її його власним коштом. Таким був його подарунок надзвичайній жінці, яку він знав іще маленькою дівчинкою та яку не надто сподівався ще колись побачити.

Обстава в каплиці була проста. Білий мармуровий вівтар із двома важкими золотими свічниками зверху, вкритими діамантами, рубінами, смарагдами та аметистами. Різьблене золоте розп’яття. У невеликих вікнах виблискували коштовні вітражі, а на філігранних золотих та срібних тримачах стояли лампади, майстерно виготовлені ручним способом із важкого муранського скла. Уся каплиця була м’яко осяяна світлом щонайменше п’ятдесяти воскових свічок.

Коли Коналл вів її до вівтаря, Кат побачила своїх шістьох слуг і чоловіків із Ґленкірка. Усі вони прийшли подивитися на церемонію. Отож ніхто вже не скаже, що цей шлюб незаконний. Окинувши присутніх очима, вона вгледіла коханого. Як і Коналл, Босвелл був одягнений у святковий кілт. Раптово, усвідомивши до кінця, що відбувається, графиня всміхнулася до нього.

Наречений усміхнувся у відповідь, і його очі засвітилися від захоплення, коли він побачив її весільну сукню. Безрукавна з бузкового шовку накидка м’яко поблискувала у світлі свічок, а на трохи темнішій спідниці сяяв золотий та перловий вишиваний візерунок. Крізь бузковий серпанок рукавів спокусливо проглядали округлі руки. Медової барви волосся, Розділене на проділь і схоплене над вухами, розливалося по шиї та плечах хвилею дрібних кучерів. Рожево-ліловий серпанок на голові увінчував маленький вінок із білих квітів.

Коналл урочисто підвів Кат до лорда Босвелла й упевнено вклав її тендітну руку в його долоню.

— Добре піклуйтеся про неї, друже мій, — хрипко промовив Коналл. — Інакше, перш ніж відповідати за міледі перед юним графом, матимете справу ще й зі мною.

— Вона — усе моє життя, — тихо відповів Босвелл, дивлячись Коналлові в очі.

Коли почалася церемонія, вони так раділи, що жоден із них не міг до кінця повірити, що це насправді відбувається. Усі врочистості промайнули перед ними немов у тумані, вони ледве чули слова єпископа, відповідали на його запитання, не замислюючись над тим, що кажуть. А потім усе скінчилося. Френсіс і Катріона стали чоловіком і дружиною. Якусь мить вони стояли, дивлячись одне на одного. А потім почали всміхатись і все не могли зупинитися. Нарешті єпископ підійшов до молодого подружжя та обійняв обох.

— Це правда, діти мої. Ви одружені. Гадаю, трохи вина лишилося, щоб випити за цю щасливу подію?