Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури
- Автор: Зборовська Ніла
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Академвидав
- ISBN: 966-8226-36-4
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури». Краткое содержание книги:
Адресована теоретикам та історикам літератури, літературним критикам, викладачам світової та української літератур, аспірантам, студентам, учителям-філологам. Прислужиться всім, хто цікавиться психоаналітичною інтерпретацією літературних текстів.
* * *
Серія «Монограф»
Не шукайте цього терміна у словниках.
Монограф — це людина, яка невгамовно докопується до світоглядної і наукової істини, небуденно мислить, неординарна у слові, провокує своїми текстами до дискусій і альтернативних досліджень, усвідомлюючи, що право на пошук істини передбачає і право на помилку. Стараннями таких людей твориться писемність людства — єдине, що залишається поза часом.
«Академвидав» сподівається сформувати символічну українську аристократичну ложу науковців, зацікавлених у розбудові національної інтелектуальної традиції. Для цього започатковано видавничий проект «Монограф», покликаний об'єднати авторів наукових праць, які ґрунтовно, сміливо і полемічно досліджують актуальні для сучасності і майбутнього проблеми.
Українська меланхолія постає хворобливою реакцією на втрату материнського об’єкта любові, органічного для синівського морального мазохіста, який не встиг набути батьківського характеру філософського мазохіста. Роздвоєння безвольної синівської психіки надає психічному переживанню болісного характеру. Адже у внутріпсихологічній ситуації активізується ненависть, боротьба між лібідозними і деструктивними імпульсами досягає надзвичайного напруження. А національне Я опиняється в психологічному пеклі: йому потрібно відмовитися від традиційного романтичного материнського об’єкта і визначитися щодо нового романтичного об’єкта. В одержимого новою «істиною» несвідомого романтика активізується садистський порив, з допомогою якого має бути принижений традиційний материнський об’єкт. Самотерзання меланхоліка активізують архетипну пам’ять: з’являються образи, що втілюють національні ідеали. Мішанина, що супроводжує пошуки нового ідеалу, супроводжується розпадом національного характеру на декілька ядер, означає шизофренічну розколотість психіки. Доктор Тагабат, Андрюша і Дегенерат втілюють ці психічні ядра, які мають переструктуруватися навколо химерного ідеалу: «Ага, ви теософи! Шукаєте правди!.. Нової? Так! Так!.. Хто ж це?.. Христос?.. Ні?.. Інший спаситель світу?.. Так! Так! Вас не задовольняє ні Конфуцій, ні Лаотсе, ні Будда, ні Магомет, ні сам чорт!.. Ага, розумію: треба заповнити порожнє місце…»[904]. Це порожнє місце у постмодерністській психотичній ситуації заповнив більшовизм, формуючись як імітація національно-визвольного світогляду. Тому спочатку національному психотипу нав’язується садомазоістська аморальність, що у 20-ті роки провокує в національного суб’єкта деструктивний інстинкт вбивці і психічний захист від нього — втечу в хворобу. Інтелігентні меланхоліки, які не можуть стати відвертими садистами, спочатку починають символічно «мстити первинним об’єктам і мучити улюблених людей шляхом захворювання — вони хворіють, щоби не показати свою ворожість до цих близьких людей безпосередньо»[905]. Тексти 20-х років виявляють цю символізацію психічного синівського пекла.
«Надзвичайна особливість меланхолії, яка понад усе потребує пояснення, — писав Фройд, — це її схильність перетворюватися на протилежний за своїми симптомами стан манії»[906]. У цьому стані Я прагне подолати депресію, досягаючи тріумфу від дії, що веде до радості, торжества перемоги. Однак у маніакальному стані проявляється фальшива (несвідома) радість, адже несвідоме Я не знає, «що воно подолало і над чим святкує перемогу»[907]. Цей небезпечний маніакальний стан меланхолійного українського сина-героя виводить Хвильовий у «Я (Романтиці)»: «Я входив у роль. Туман стояв перед очима, і я був у тім стані, який можна кваліфікувати як надзвичайний екстаз. Я гадаю, що в такім стані фанатики йшли на священну війну»[908]. Мова йде про психотичне народження українського вбивці. Загалом новела «Я (Романтика)» Хвильового дає обширний матеріал для психогенезису можливого національного фашизму на основі несвідомої романтики. Адже у маніакальній ситуації, виписаній в новелі Хвильового, одержимий пошуками нової істини інфантильний національний суб’єкт, втрачаючи батьківський принцип реальності, переживає психотичне задоволення від садизму, самого вбивства. У такому стані і відбувається матеревбивство, що символічно попереджає про пришестя імперського фашизму на основі національної романтики: «…Тоді я у млості, охоплений пожаром якоїсь неможливої радості, закинув руку на шию своєї матері й притиснув її голову до своїх грудей. Потім підвів маузера й нажав спуск на скроню.
904
Хвильовий М. Я (Романтика). — С. 330.
905
Там само. — С. 239.
906
Фрейд З. Печаль и меланхолия. — С. 241.
907
Там само. — С. 243.
908
Хвильовий М. Я (Романтика). — С. 331.