Червоний Голод. Війна Сталіна проти України
- Автор: Аппельбаум Энн
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: HREC PRESS
- ISBN: 978-966-97606-4-7
- Переводчик: Дарія Маттінґлі
- Жанр: История
Электронная книга - «Червоний Голод. Війна Сталіна проти України». Краткое содержание книги:
Взимку 1941 року окупанти заборонили ввіз продуктів до міста. Усупереч стереотипам, німецькі керівники на місцях були менш ефективними, ніж їхні радянські колеги: селянам, що йшли торгувати до Києва, вдавалось проходити крізь заслони на дорогах — виявилося, що набагато важче було подолати кордони 1933 року. Тисячі городян тепер вирушили на село в пошуках їжі. Дефіцит продовольства зростав по всій території зони окупації. Як і в минулому, люди почали опухати, ставали охлялими, дивилися кудись за обрій і відходили в інший світ. Тієї зими в Києві внаслідок голоду померло кілька тисяч людей. У Харкові, який оточили за наказом окупаційної влади, тільки за два перші тижні травня 1942 року померло від голоду 1 202 людини; загальна кількість загиблих від голоду під час окупації в цьому місті становила близько 20 000.[1214]
І за таких умов — труднощів та хаосу під жорстокою окупацією разом з новим голодом — уперше стало можливим відкрито говорити про голод 1933 року в Україні. Однак на інтерпретацію історії впливали й обставини. Адже під час окупації про голод згадали не для того, щоб сумувати за померлими, допомогти змиритися з втратами, скласти повний список жертв та винести уроки на майбутнє. Ті, хто сподівався на встановлення справедливості, були розчаровані. Деякі селяни повідкопували свої записи про голод та принесли до редакцій місцевих газет та, «на жаль, редактори ... мало в тих справах розумілися і надзвичайної цінності записки не побачили світ».[1215] Натомість журналісти, які в той час повністю залежали від нової диктатури, публікували переважно статті з нацистською пропагандою. Завданням обговорення голоду було виправдати дії нового режиму.
Насправді нацисти знали про голод досить багато. Під час голоду німецькі дипломати докладно описували подробиці катастрофи в своїх повідомленнях у Берлін; Йозеф Геббельс згадав про голод 1933 року в своїй промові на з’їзді НСДАП в 1935 році, та про те, що його жертвами стали п’ять мільйонів людей.[1216] Від початку німецькі окупанти в Україні використовували голод у своїй «ідеологічній роботі». Вони сподівалися розпалити ненависть до Москви та нагадати людям про наслідки більшовицького панування. Особливо їх цікавили українські селяни, чия праця була потрібна для того, щоб забезпечити Вермахт продовольством. Пропагандистські плакати, настінні газети та карикатури зображували нещасних і голодних селян. На одному плакаті виснажена жінка з дитиною стояли перед зруйнованим містом. Гасло під плакатом застерігало: «Ось що Сталін дав Україні». На іншому плакаті бідна родина сиділа за порожнім столом, на фоні цього був розміщений напис — відомий вислів Сталіна «Жити стало краще, товариші, жити стало веселіше».[1217]
За збігом обставин на десяті роковини голоду, в 1942–1943 роках, нацисти досягли найбільшого панування в Україні. У цей час багато газет друкували матеріали, покликані здобути підтримку українського селянства. У липні 1942 року селянський тижневик «Український хлібороб», який нараховував 250 000 читачів, опублікував велику статтю про «рік роботи без жидобольшевизму»:
Усі селяни добре пам’ятають 1933 рік, коли голод косив людей як траву. За двадцять років Совєти зробили з багатої країни голодну пустку, де загинули мільйони. Німецький солдат зупинив цю наругу, селяни вітали німецьку армію хлібом і сіллю, армію, що бореться за право українських селян вільно працювати.[1218]
Згодом з’явилися інші статті, які отримали багато відгуків. Провідний український режисер записав у своєму щоденнику, що нацистська пропаганда мала неабиякий вплив, бо дещо з неї було правдою:
Найкращим наочним приладдям німецької контрпропаганди у своїх частинах є зовнішній вигляд наших людей, наші хати, двори, долівки, нужники, сільрада, церковні руїни, мухи, бруд, одним словом все те, що викликає почуття жаху у європейської людини і чого наші великі правителі і їх великоміські підлабузники, самобрехи не бачать і не хотять бачити через одірваність од народу і через одірваність від сучасного рівня пересічного європейського укладу речей.[1219]
Жінка з Полтавської області розповіла, що під час окупації голод жваво обговорювали. Вона згадала, що коли перемога Червоної армії стала очевидною, люди почали запитувати тих, хто чекав повернення радянської влади; «А що тобі, кажуть, ті “наші” червоні принесуть? Новий голод 1933-го року?»[1220]
1214
Kay, “German Economic Plans for the Occupied Soviet Union and their Implementation”, 106; Snyder, Bloodlands, 174.
1215
Woropay, The Ninth Circle, 16.
1216
Joseph Goebbels, “Communism with the Mask Off”, trans, the Nazi Party. Nazi and East German Propaganda Online Archive, last modified 13 September 1935, Calvin College, дата звернення 2017; А. І. Кудряченко, “Голодомор в Україні 1932–1933 років за документами політичного архіву Міністерства закордонних справ Федеративної Респубілки Німеччина” (Київ: Національний інститут стратегічних досліджень, 2008).
1217
О. О. Маєвський, “Політичний плакат і карикатура як засоби ідеологічної боротьби в Україні”, кандидатська дисертація, Інститут історії України, Національна академія наук України (2016), 277–8.
1218
В. Которенко, “Рік праці в сільському господарстві без жидо-больше-виків”, Український хлібороб 7 (Липень 1942), 2, цит. О. О. Захарченко, “Аграрна політика нацистів на окупованій території України”, Историческая память 2 (Одесса, 2000): 45–6.
1219
Олександр Довженко, Україна в огні: Кіноповість, щоденник (Київ: Рад. письменник, 1990), 200.
1220
Berkhoff, “The Great Famine in Light of the German Invasion and Occupation”, 168.