Крига. Частини І–ІІ
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-150-6
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини І–ІІ». Краткое содержание книги:
Спробувалося засміятися зневажливо: не вийшло.
— Вони можуть вірити у що хочуть! — закричалося нервово. — Так чи інак, це залишиться несосвітенною дурницею. Те, що Зєйцов говорив про історію, — як Бог спілкується з людиною через Історію, — що з її перебігу, із послідовности її форм можна прочитати задум і намір Божий… Отож, це може бути слушним тільки тоді, коли світ керується двозначною логікою — якщо насправді ота Історія і с н у є, тобто якщо існує одне й конкретне минуле нашого сьогодення. Адже якщо слушною для минулого й майбутнього залишається тризначна логіка, то Історій стільки, як зірок на небі, навіть більше, для кожної людини різна, й різна для однієї людини в різні моменти її пам’яті: мінлива, як царський задум. І стільки з неї можна відчитати сенсу й ладу, як із наступних указов самодержця, тобто ніскільки, бо такою Історією управляє власне випадкова асоціація, сонна мара й нічний страх.
— Але ви кажете, що в Краї Лютих…
— Так.
— Що Крига…
— Так. Минуле мусить замерзнути, тоді воно стає Історією, — підвелося погляд. Вони дивилися крізь сизий дим, червоне сонце розмазувало риси їхніх облич, вони розпливалися рожевим кисілем. Відступилося до відхиленої панелі, вийшлося на вітер. Вдих, видих, вдих. — Мусить замерзнути. Історії стільки, скільки Криги.
— А ваш батько — ваш батько розмовляє з лютими.
— Так кажуть.
— І ви далі не розумієте, в якій ситуації ви опинилися? — доктор Конєшин глянув на Поченґла, немов шукаючи свідка неймовірної тупости співрозмовника. — Не має значення, що з цього істинне; важливо, що вони в це свято вірять, — заморозники, розтальники, захисники старого порядку й анархісти, соціалісти…
— Ну, тверді марксисти, не думаю, щоб мною журилися: вони вірять, наче Історія і так на їхньому боці, не варто лише їй перешкоджати, й вона зробить своє. Навіщо б вони мали за посередництвом Батька Мороза…
— Ви думаєте, що поміж російськими марксистами немає й таких, хто водночас вірить теоріям Бердяєва? А вони — найзатятіші розтальники, таких остерігайтеся, вони зроблять усе, щоб знищити Кригу, прогнати лютих. Дивно, що ви взагалі змогли виїхати з Варшави!
— Видко, мене захищали. Як я тепер пригадую… — Скривилося. — Ну, але тепер то я можу пригадати все, що мене влаштовує.
— Ви підете, шепнете слівце батькові… Поляк! Син протицарського змовника! Декому з розтальників це може бути якось на руку — але заморозники! Що ви все ще живі ходите! Диво, не інакше! — Симетричний доктор уже без тіні гумору, але явно схвильований, пихкав густим димом і шарпав себе за бакенбарди, тепер вогнисто-червоні. — Як ви це уявляєте, — адже тут, у потязі, всі знають, і все знатимуть на місці, в Іркутську, ледве ви ступите на землю Криги: половина з них там висідає. Вас не залишать у спокої!
— Що ви так про мене турбуєтеся, щонайбільше, заріжуть мене десь у темному провулку, що вам до того?
— Ах так, але ж уже намагалися, тоді, в Єкатеринбурзі. Хлопче, ти на смерть туди їдеш!
Пан Поченґло машинально струснув попіл у вікно. Він натиснув у задумі суглобом пальця на гострий край очниці, його повіка піднялася над виряченим по-пташиному білком, під бровою зблиснула світінь.
— Якщо ж поглянути з іншого боку, — відізвався він, — коли хочуть убити, то, якщо поглянути з іншого боку, це — влада! Чи правильно я зрозумів? Ви кажете батькові, батько, який, либонь, сам думки й волі позбавлений, каже лютим, люті заморожують Історію. Війна чи мир, самовладдя чи анархія, Росія чи Польща, революція чи не революція — так? Пане Бенедикте! Чи взагалі мислима більша влада людини на Землі, аніж змога ручного керування Історією?
ВІДЛИГА ДО ДНІПРА — РОСІЯ ПІД КРИГОЮ — ПАРТІЯ НАКАЗУЄ — ВЕСНА НАРОДІВ. Погризлося ніготь.
Порфірій викинув недопалок. Однією рукою ковзнувши по пікейному жилету, наче шукаючи наосліп годинник або тютюнницю, другою він сягнув з боку сонця, обіймаючи, притягуючи до себе на знак великої довірчости й сердечности.