Крига. Частини І–ІІ
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-150-6
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини І–ІІ». Краткое содержание книги:
— Я бачила!
— Ви бачили остаточний результат. Чи Нікола зрозумів би одразу, якби хтось за вашої відсутности пробрався до купе й переставив у механізмі динамо-машини калібратор потужности, якесь коліщатко, що підвищує тиск потоку теслектрики? Майже кожна річ виявляється смертельною, коли подати її в надмірній дозі.
— Це можна перевірити! Зазирнути всередину динамо!
Покрутилося головою.
— Тепер? Коли ми залишили його без нагляду, в відчиненій шафі, в відчиненій торбі? Чи ви взагалі замкнули купе на ключ?
— Але хто міг би це зробити! Хто взагалі знав про звички Ніколи!
— Хто?
Mademoiselle Філіпов широко розплющила очі.
— Ви!
— Це правда. Хто ще?
— Ніхто! Тільки ви! Я тільки вам розповіла!
— А охранники? А доктор Тесла, — з ким він ще розмовляв? А люди з празької лабораторії, — чи заморозники не могли про все дізнатися? До того ж звідки ви знаєте, чи я згодом комусь не сказав?
— Ви ще комусь розповіли?
— Не в цьому суть, — потерлося роздратовано вуса. — Ви мене не слухаєте. Не йдеться про те, як було і як не було, а про те, як могло бути. Ви ж бачите, панно, світить сонечко, літо, блакитне небо, ми все ще стоїмо в Новоніколаєвську, Крига далеко за горизонтом.
Вона потягнула носом, висякалася у зім’ятий, мов ганчірка, носовичок.
— Я не розумію, до чого ви ведете, пане Бенедикте.
— Благаю вас на хвилю зосередитися. Як тепер виглядає ситуація: немає жодного способу дізнатися, чи Нікола Тесла загинув унаслідок нещасного випадку, чи був убитий. Усі ознаки пасують до обох версій минулого. Навіть сам доктор Тесла не міг би визначити, яка з них істинна. Його вбили й не вбили. Ви владні обрати, яка історія заморозиться: убивство чи нещасний випадок.
До неї помалу стало доходити. Мимоволі вона нахилилася уперед і стишила голос.
— Ви мене намовляєте, щоб я заявила, наче його вбили?
— Про розголос поки що не йдеться, але, так, таке минуле було б, мгм, мудрішим.
— Я повинна збрехати?
— Але ж, ні! Збрехати? Та звідки! Й то істинно, й то істинно, а принаймні істинно тією ж мірою. Ви скажете «А» — скажете правду; ви скажете «не-А» — скажете правду. — Застебнулося піджак, заклалося ногу на ногу. — То як буде? Значить, як було?
— Але — чому?
— Чому версія убивства була б для вас, панно, мудрішою? Це, мабуть, очевидно, зваживши на контракт доктора з царем і зобов’язання, які після прибуття до Іркутська…
— А чому ви в цьому зацікавлені? — Крістіна насупилася. — Що ви з цього матимете, коли скажуть, що… — Вона гучно втягнула повітря, прикрила рот хусточкою. — Father Frost! Що вони казали на сніданку про вашого батька, — що ви їдете вести переговори з лютими про долю Росії… що…
Звук спльовування і гучний кашель урвали її на середині думки. Визирнулося з-за флюменатора. Доктор Тесла сидів на бляшаних коробках, однією рукою масуючи собі груди, а другою підносячи до уст підготовлене Олєґом горня з водою.
— Панно Крістіно, — сказалося тихо, — ви не будете кричати й не вчините жодних дурниць…
Вона підхопилася. Побачивши Ніколу, вона протяжно зойкнула. Тесла підвів голову й посміхнувся. Вона припала до нього, мало не вибивши йому горнятко; він пригорнув її, обняв, поцілував у руку. Mademoiselle Філіпов знову розплакалася. Серб поглянув понад її головою, розгублений. Підійшлося до дверей, потягнулося за засув. Павєл Владіміровіч стояв усього за кілька кроків далі, він миттю озирнувся. Кивнулося йому. Він затоптав недопалок, а відтак гукнув Олєґа й Стєпана.
Вийнялося з помпи обидва кабелі; машина чхнула, засвистіла, загарчала й замовкла. Закоркувалося обидва отвори в дошках обшивки, згорнулося дроти, уклалося їх у скрині зі слоїками. Брила солі в обручі крижлізного затискача була чорна, як вугілля. Витерлося долоні об штани — холодна волога збиралася на кабелях, попри товстий шар ізоляції.
Аґенти стояли навколо Тесли з безпорадно опущеними руками, і їхні розм’яклі масляні обличчя говорили про все.
Серб випив решту води.
— Пересохло в горлі, — прохрипів.
Потім скоса зазирнув у горня і тонко захихотів. Це справило пекельне відчуття: Нікола Тесла так не поводиться.
— Не знаю, — сказав Павєл.
— Дихає, — сказав Стєпан.
— Живий, — сказав Олєґ.
Тесла обережно поставив горня на бляху. Крістіна Філіпов сіла йому на коліна. Він щось шепотів їй на вухо. Вона бавилася ґудзиками, застібаючи сорочку старого.
— Доведеться написати в звіті, — сказав Павєл.