Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
Мікаель кивнув.
— Наскільки я зрозумів, ви знаєте про цю історію більше, ніж будь-хто інший. Ми пропонуємо вам поділитися відомостями. Якби це було нормальне поліцейське розслідування звичайного злочину, керівник попереднього слідства міг би викликати вас на допит. Але тут, як ви розумієте, становище виняткове.
Мікаель трохи помовчав, обдумуючи ситуацію.
— А що я отримаю натомість, якщо піду на співпрацю?
— Нічого. Я з вами не торгуюся. Якщо ви хочете опублікувати матеріал завтра вранці, будь ласка. Я не маю наміру виявитися замішаним у якій-небудь змові, сумнівній в конституційному відношенні. Я закликаю вас до співпраці в ім’я благополуччя нації.
— Нічого може означати досить багато що, — сказав Мікаель Блумквіст. — Дозвольте мені пояснити вам одну річ… Я страшенно злий. Я злий на державу, уряд і СЕПО і на мерзотників, які без будь-яких підстав запроторили дванадцятилітню дівчинку до психіатричної лікарні, а потім простежили за тим, щоб її визнали недієздатною.
— Долю Лісбет Саландер уряд уже взяв під контроль, — сказав прем’єр-міністр і навіть усміхнувся. — Мікаелю, я особисто глибоко обурений тим, що з нею сталося. Вірте мені, коли я кажу, що винні не уникнуть відповідальності. Але спершу ми повинні дізнатися, хто в цьому винний.
— У вас свої проблеми. Для мене ж головне, щоб Лісбет Саландер виправдали і визнали дієздатною.
— У цьому я вам допомогти не маю змоги. Закони мені не підвладні, і я не можу впливати на рішення прокурора і суду. Виправдати її повинен суд.
— Гаразд, — сказав Мікаель Блумквіст. — Ви хочете співпраці. Дайте мені ознайомитися з розслідуванням Едклінта, і я розповім вам, коли маю намір опублікувати матеріал.
— Я не можу надати вам такої можливості. Це все одно що поставити себе щодо вас у таке ж становище, в яке попередник міністра юстиції колись поставив себе щодо якогось Еббе Карлссона.[50]
— Я не Еббе Карлссон, — спокійно зауважив Мікаель.
— Це я вже усвідомив. Проте Торстен Едклінт, зрозуміло, має право сам вирішити, якими відомостями в межах свого завдання він може з вами поділитися.
— Гм, — мовив Мікаель Блумквіст. — Я хочу знати, ким був Еверт Гульберґ.
На дивані запала мовчанка.
— Еверт Гульберґ, очевидно, упродовж багатьох років був начальником того підрозділу ДПУ/Без, який ви іменуєте «Клубом Залаченка», — нарешті відповів Едклінт.
Прем’єр-міністр суворо поглянув на Едклінта.
— Думаю, йому це вже відомо, — вибачливим голосом сказав Едклінт.
— Вірно, — підтвердив Мікаель. — Він почав працювати в СЕПО в п’ятдесятих роках і в шістдесятих став начальником чогось, що називається «Секцією проведення спецаналізів». Саме він і курирував Залаченка.
Прем’єр-міністр похитав головою.
— Ви знаєте більше, ніж слід. Мені б дуже хотілося зрозуміти, як ви до всього цього докопалися, але запитувати вас я не буду.
— У моєму матеріалі є лакуни, — сказав Мікаель. — Я хочу їх заповнити. Забезпечте мене інформацією, і я не ставитиму вам підніжок.
— Як прем’єр-міністр, я не можу видавати таку інформацію. А Торстен Едклінт наразить себе на дуже великий ризик, якщо на це піде.
— Не говоріть дурниць. Я знаю, чого хочете ви. Ви знаєте, чого хочу я. Якщо ви дасте мені інформацію, я розглядатиму вас як джерела з цілковитою анонімністю, що випливає звідси. Зрозумійте мене правильно — я розповідатиму в своєму репортажі правду так, як її розумію я. Якщо ви в цьому замішані, я так і напишу і простежу за тим, щоб вас ніколи більше знову не вибрали. Але зараз у мене немає жодних підстав так думати.
Прем’єр-міністр скоса подивився на Едклінта і через деякий час кивнув. Мікаель сприйняв це як знак того, що прем’єр-міністр тільки-но скоїв злочин — хоч і більш академічної властивості — і дав мовчазну згоду на те, щоб Мікаеля познайомили із засекреченою інформацією.
— Це питання можна розв’язати досить просто, — сказав Едклінт. — Я одноособовий керівник розслідування і сам вирішую, яких співробітників до нього залучати. Зарахувати вас у штат не можна, бо тоді вам доведеться підписати зобов’язання не розголошувати відомості. Але я можу залучити вас як зовнішнього консультанта.
Життя Еріки Берґер тепер складалося з нескінченних нарад і цілодобової роботи. Намагаючись замінити померлого головного редактора Хокана Морандера, вона постійно відчувала недостатність своєї підготовки і брак знань.
50
Еббе Карлссон (1947–1992) — книговидавець, який, не маючи офіційних повноважень, за вказівкою міністра юстиції Анни-Грети Лейон дістав особливі завдання в розслідуванні вбивства Улофа Пальме, зокрема вивчення причетності до цього співробітників СЕПО. Справа Еббе Карлссона набула широкого розголосу і вилилася у великий політичний скандал.