Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
— Ви сиділи, розклавши на передньому сидінні карту, і говорили телефоном. Я запам’ятав номер машини і за звичкою перевірив. Я перевіряю всі машини, на які реагую. Найчастіше це виявляється порожній номер. У вашому ж випадку я виявив, що ви працюєте в СЕПО.
— Я стежила за Мортенссоном. А потім помітила, що ви стежите за ним за допомогою Сусанн Ліндер з «Мілтон сек’юриті».
— Арманський доручив їй документувати все, що відбувається довкола моєї квартири.
— Позаяк вона зникла у вашому парадному, Арманський, напевне, встановив у квартирі якийсь варіант прихованого спостереження.
— Вірно. У нас є чудовий відеозапис того, як вони проникають у квартиру і порпаються в моїх паперах. У Мортенссона був із собою портативний фотокопіювальний апарат. Ви вирахували його спільника?
— Він інтересу не становить. Слюсар із замків, з кримінальним минулим, якому, мабуть, платять за зламування ваших дверей.
— Ім’я?
— Анонімність джерела гарантується?
— Зрозуміло.
— Ларс Фаульссон, сорок сім років. Іменується Фалуном. У вісімдесятих роках був засуджений за пограбування сейфа та різні інші витівки. Тримає крамничку на площі Норртулль.
— Дякую.
— Варто приберегти таємниці до завтрашньої наради.
Перш ніж попрощатися, вони домовилися про те, що Мікаель Блумквіст наступного дня відвідає відділ охорони конституції, щоб почати обмін інформацією. Вони якраз проїздили площу Сергельторґет, коли Мікаель задумався.
— Знаєте що? Я страшенно голодний. Я обідав близько другої і, коли ви мене забрали, йшов додому, збираючись приготувати макарони. А ви їли?
— Якийсь час тому.
— Поїдьмо до якого-небудь ресторанчика з пристойною їжею.
— Вся їжа пристойна.
Він скоса подивився на неї.
— Я думав, ви фанатик здорової їжі.
— Ні, я фанатик спорту. Якщо тренуєшся, можна їсти геть усе. В розумних межах, звичайно.
Вона загальмувала на віадуку і стала обдумувати варіанти. Замість того щоб звернути в бік Сьодера, вона поїхала прямо на острів Кунгсхольмен.
— Я погано знаюся на закладах у вашому районі, проте є чудовий боснійський ресторанчик на площі Фрідхемсплан. У них приголомшливі буреки.
— Звучить заманливо, — сказав Мікаель Блумквіст.
Літеру за літерою, Лісбет Саландер набирала на комп’ютері свою пояснювальну записку. В середньому вона працювала по п’ять годин на добу, ретельно обдумуючи формулювання й уважно стежачи за тим, щоб оминути деталі, які могли бути використані проти неї.
Той факт, що вона була під замком, виявився їй на руку. Перебуваючи в палаті наодинці, вона могла працювати у будь-який час — про необхідність заховати комп’ютер її завжди попереджали побрязкування зв’язки ключів або звук відмиканого замка.
Коли я замикала дачу Б'юрмана, біля Сталлархольма, на мотоциклах під'їхали Карл Маґнус Лундін і Сонні Ніємінен. Оскільки вони деякий час безуспішно розшукували мене за завданням Залаченка/Нідермана, вони дуже здивувалися, заставши мене на дачі. Маґґе Лундін зліз з мотоцикла, заявивши: «Думаю, зустріч із членом лесбіянці не завадить». Вони з Нієміненом поводилися так загрозливо, що мені довелося скористатися правом на необхідну оборону. Я покинула це місце на мотоциклі Лундіна, який потім залишила біля торговельного центру в Ельвшьо.
Лісбет перечитала абзац і схвально кивнула. Не треба вдаватися до подробиць і розповідати про те, що Маґґе Лундін обізвав її шльондрою, а вона у відповідь схопила пістолет Сонні Ніємінена і за кару прострелила Лундіну ногу. Поліція, очевидно, могла це вирахувати, але доводити, що саме так усе й було, — це їхній клопіт. Вона не мала наміру полегшувати їм роботу, зізнаючись у чомусь, що могло привести до тюремного ув’язнення за заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.
Тексту вже набралося на тридцять три сторінки, і робота Лісбет підходила до кінця. Доказами своїх тверджень вона не заморочувалась, подекуди навіть відверто їх замовчуючи, і лише зрідка згадувала про них уже на якомусь з наступних етапів розвитку сюжету. Трохи подумавши, Лісбет прокрутила текст назад і перечитала абзац, де розповідала про грубе і садистське зґвалтування, якого вона зазнала від адвоката Нільса Б’юрмана. Цьому епізоду вона приділила найбільш часу — він був однією з небагатьох частин розповіді, які Лісбет неодноразово переробляла, поки кінцевий результат її нарешті задовольнив. Опис самого зґвалтування займав дев’ятнадцять рядків. У них вона детально розповідала, як він її ударив, кинув долілиць на ліжко, заклеїв скотчем рот і надів їй наручники. Далі вона стверджувала, що за ніч він зробив відносно неї неодноразові насильницькі дії сексуального характеру, що включали як анальні, так і оральні проникнення. Потім вона описувала, як під час насильства він одного разу обмотав їй довкола шиї предмет одягу — її власну футболку — і душив так довго, що вона на якийсь час знепритомніла. Далі йшло ще кілька рядків тексту, в яких вона перелічувала знаряддя, що використовувалися під час зґвалтування: короткий хлист, анальну затичку, грубий штучний член і затискачі, які він закріплював на її сосках.