Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
Вивчаючи текст, Лісбет наморщила лоба. Під кінець вона взяла стилус і відстукала ще кілька рядків.
У якийсь момент, поки я все ще лежала із заклеєним ротом, Б'юрман прокоментував той факт, що я захоплююся татуюваннями і пірсингом, особливо відзначивши кільце в лівому соску. Він запитав, чи подобається мені пірсинг, і вийшов з кімнати, а потім повернувся із шпилькою, якою проткнув мені правий сосок.
Перечитавши новий текст, вона схвально кивнула. Бюрократичний стиль надавав тексту такого сюрреалістичного відтінку, що він здавався майже витвором фантазії.
Історія звучала просто неправдоподібно.
Саме цього Лісбет Саландер і добивалася.
Тут до неї донеслося брязкання зв’язки ключів. Вона не гаючись вимкнула комп’ютер і поклала його в нішу за тумбочкою коло ліжка. Увійшла Анніка Джанніні, і Лісбет нахмурила брови. Вже початок десятої вечора, і зазвичай Джанніні так пізно не приходить.
— Доброго вечора, Лісбет.
— Доброго вечора.
— Як ти почуваєшся?
— Я ще не готова.
Анніка Джанніні зітхнула.
— Лісбет… суд призначено на тринадцяте липня.
— Нормально.
— Ні, це не нормально. Час іде, а ти як і раніше мені не довіряєш. Я починаю боятися, що зробила колосальну помилку, погодившись бути твоїм адвокатом. Щоб у нас був хоч найменший шанс, ти повинна мені довіряти. Нам необхідно співпрацювати.
Лісбет поглянула на Анніку Джанніні довгим вивчаючим поглядом. Під кінець вона відкинулася на подушку і втупилася в стелю.
— Я знаю, що нам треба робити, — сказала вона. — Я зрозуміла Мікаелів план, і він має слушність.
— Я в цьому не впевнена, — відповіла Анніка.
— А я впевнена.
— Поліція знову рветься тебе допитувати — це якийсь Ханс Фасте із Стокгольма.
— Хай допитує. Я не скажу йому ані слова.
— Тобі доведеться подати пояснення.
Лісбет пильно подивилася на Анніку Джанніні.
— Повторюю. Поліції ми не скажемо ані слова. Коли ми прийдемо на цей суд, прокурор не зможе спиратися на жодну букву з якого-небудь допиту. У них буде лише моя пояснювальна записка, яку я зараз складаю і багато частин якої здадуться їм неймовірними. А отримають вони її всього за кілька днів до суду.
— А коли ти збираєшся братися за ручку і починати писати свої пояснення?
— Ти отримаєш їх за кілька днів. Але до прокурора вони повинні потрапити лише безпосередньо перед судом.
На обличчі Анніки Джанніні читався сумнів. Лісбет раптом їй злегка посміхнулася кривою посмішкою.
— Ти говориш про довіру. А я можу на тебе покладатися?
— Звичайно.
— Гаразд, ти можеш потихеньку пронести мені кишеньковий комп’ютер, щоб я могла спілкуватися з людьми по Інтернету?
— Ні. Звичайно, ні. Якщо це розкриється, мене притягнуть до судової відповідальності і позбавлять ліцензії адвоката.
— А якщо такий комп’ютер принесе мені хтось інший, ти заявиш до поліції?
Анніка здивовано скинула бровами.
— Якщо я про це не дізнаюся…
— А якщо дізнаєшся? Що ти зробиш?
Анніка надовго задумалася.
— Заплющу на це очі. Що далі?
— Цей гіпотетичний комп’ютер незабаром надішле тобі гіпотетичне електронне повідомлення. Коли ти його прочитаєш, я хочу, щоб ти знову до мене прийшла.
— Лісбет…
— Почекай. Справа стоїть так. Прокурор грає крапленими картами. Я в будь-якому разі у програшному становищі, а мета суду — заперти мене до закритої психіатричної лікарні.
— Я знаю.
— Щоб вижити, я повинна боротися, теж граючи з порушенням правил.
Урешті-решт Анніка Джанніні кивнула.
— Прийшовши до мене вперше, ти передала мені привіт від Мікаеля Блумквіста. Він тоді сказав, що повідомив тобі майже все, за кількома винятками. Один з них стосувався моїх здібностей, які він виявив під час нашого перебування в Хедестаді.
— Так.
— Він мав на увазі те, що я класно володію комп’ютером. Так добре, що можу скопіювати і прочитати вміст комп’ютера прокурора Екстрьома.