Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
Кампанія, яка здійметься в ЗМІ, неминуче приведе до одного. Якщо в Берґшьо вистачить розуму, він покається і піде з усіх керівних посад. Якщо ж він почне оборонятися, то його знищать у суді.
Обіймає Берґшьо посаду голови правління у «Вітавара АБ» чи ні, Еріку Берґер не хвилювало. Проте її безпосередньо стосувалося те, що він був ще й головою правління «СМП». Публікація означала, що його змусять піти у відставку. Коли газета балансує над прірвою і тільки-тільки почалася робота з її оновлення, вона не може собі дозволити тримати голову з лихою репутацією. Це пішло б їй на шкоду, отже, його доведеться прибрати із «СМП».
Відтак у Еріки Берґер були дві можливі лінії поведінки.
Вона могла піти до Берґшьо, розкрити карти, показати документацію і спробувати змусити його усвідомити необхідність піти самому до появи матеріалу в пресі.
Або ж, якщо він упреться рогом, вона могла блискавично скликати правління, проінформувати про ситуацію і змусити правління його звільнити. А якщо правління не погодиться, вона сама буде змушена негайно піти з посади головного редактора «СМП».
До того моменту, коли Еріка Берґер усе обдумала, вода у ванні вже зовсім остигла. Еріка прийняла душ, витерлася, пішла у спальню і надягла халат. Потім взяла мобільний телефон і зателефонувала Мікаелю Блумквісту. Той не відповів. Тоді вона спустилася на перший поверх, щоб поставити каву і вперше з часу початку роботи в «СМП» перевірити, чи не показують по телевізору який-небудь фільм, під який можна було б відпочити.
Проходячи повз двері до вітальні, вона відчула різкий біль у ступні, поглянула вниз і побачила, що в неї сильно тече кров. Вона зробила ще один крок, і біль пронизав усю ногу. Еріка дострибала на одній нозі до античного крісла і сіла. Піднявши ногу, вона, на свій жах, виявила, що їй у п’яту встромилася скалка скла. Спершу в неї просто опустилися руки. Потім вона випросталася, вхопилася за скалку і висмикнула її. Стало дуже боляче, і з рани зацебеніла кров.
Еріка висунула шухляду комода, що стояв у холі і де в неї зберігалися шарфи, рукавички і шапочки. Вона знайшла якийсь шарф, швидко обмотала ним ногу і туго зав’язала. Шарфа не вистачило, і вона закріпила його ще однією імпровізованою пов’язкою. Кровотеча трохи зменшилася.
Еріка з подивом почала розглядати скалку скла. Звідки вона тут узялася? Потім вона помітила, що на підлозі холу є ще скалки. Якого біса… Вона підвелася, кинула погляд у вітальню і побачила, що велике панорамне вікно, яке виходить на озеро Сальтшьон, розбите, а вся підлога усіяна дрібними скалками.
Еріка відступила до вхідних дверей і взула туфлі, які скинула, прийшовши додому. Вірніше, вона наділа одну туфлю, сунула в другу пальці пораненої ноги і, абияк дошкандибавши на одній нозі до вітальні, оглянула руйнування.
Потім вона помітила посеред вітальні цеглину.
Еріка дошкандибала до дверей тераси і вийшла на задній двір.
На фасаді будинку хтось аршинними літерами написав розпилювачем слово:
ШЛЬОНДРА
Був уже початок десятої вечора, коли Моніка Фігуерола відчинила Мікаелю Блумквісту дверцята машини, а сама обійшла довкола і всілася на сидіння водія.
— Відвезти вас додому чи краще висадити десь в іншому місці?
Мікаель Блумквіст дивився кудись перед собою абсолютно порожнім поглядом.
— Чесно кажучи, навіть не знаю, на якому я світі. Мені ще ніколи не доводилося шантажувати прем’єр-міністра.
Моніка Фігуерола усміхнулася.
— Ви досить вдало розіграли свої карти, — сказала вона. — Я не знала, що ви вмієте так талановито блефувати.
— Я говорив кожне слово цілком серйозно.
— Так, але ви вдавали, ніби знаєте трохи більше, ніж насправді. Я зрозуміла це, коли збагнула, як ви мене вирахували.
Мікаель повернув голову і поглянув на її профіль.
— Ви записали номер моєї машини, коли я сиділа біля вашого будинку.
Він кивнув.
— Ви змалювали це так, ніби знаєте, що обговорюється в канцелярії прем’єр-міністра.
— Чому ж ви нічого не сказали?
Вона мигцем поглянула на нього і виїхала на вулицю Ґрев Туреґатан.
— Правила гри. Мені не слід було там стояти. Але більше ніде було припаркуватися. А ви тримаєте ситуацію навколо себе під суворим контролем, чи не так?