Дим

Коло собачої буди був тепер і не смітник, а так – складали вони туди всіляку корисну утвар, в основному скляну – пляшки, шматки розбитого скла чи дзеркала, словом – таке, що може ще й знадобитись. Але там чвертки не найшлось, були півторушки, в основному з-під ситра. У селі при Союзі був власний ситроцех, і використані пляшки можна було туди здавати – міняти на гроші або на те ж таки ситро. Чотири чи п’ять пустих пляшок, Антон вже до ладу й не пам’ятав скільки точно, – і дають одну з ситром. Бувало, Антон ввечері після роботи чекав Ірину під сільповською конторою, і вони удвох, ідучи додому, заходили по дорозі в ситроцех і брали по пляшці – коштувало воно копійки, іще дешевше, чим у магазині, та й магазин часто бував уже зачинений до того часу. Ірина полюбляла «Дюшес», а він, Антон, – «Крем-соду». Пляшки ж отак ото збирали, а як набиралось багато, то, склавши в спеціальний ящик, ішли здавати. Нині невеличка будівля ситроцеху заросла бур’янами, як і все тут. Добре, хоч не розтягують, як он сусідній дитсадок, бо ситроцех досі ж числиться на балансі сільпо. А так задумаєшся – скільки всього в селі було! Нині вже й не віриться аж…

Антон походив ще по двору – позазирав там та сям, але чвертка, як на зло, все не находилась. Ну наче посміяно, їй-бо! Врешті він поліз у сервант на веранді – там вони держали всілякий старий посуд, недоладовану одежу, та ще пак Антонові колії та решту ножів для розчинки. Антон колов свиней у себе та інколи у людей, але лише у своїх. Його навчив тому тесть, Кандиба, тоді він, правда, ще йому тестем не був ніяким. Він же, Кандиба, йому й приказував неодноразово: не здумай колоти в людей по найму! Робота, казав він, страшна і важка, здоров’я вгробиш, над тим поросям горблячись, а дяка – дадуть свіжини шматочок та чарку наллють. Сам сервант був старенький, вицвілий – його ще покійний Антонів отець купував. Скло серванта прикрашала потерта вже і засиджена мухами наклейка, що зображала карту з дорогами та деякими відміченими містами – Herat, Kandahar, Kabul… Та написом латиницею: AFGHANISTAN. Під шухлядою з ножами була ще одна секція, і Антон зазирнув туди. Ганчір’я всяке та пара старих материних хусток – Ірина оставила, мо’ носитиме по хазяйству. А під хустками…